Дивовижна історія життя, де були і пил сільських вулиць, і блискучі оперні зали Європи, і радість зустрічей, і гіркота втрати застигла в сяйві теплої бронзи на одній із старих вулиць півтисячолітнього міста Галичини все це – незабутній силует пам’ятника Соломії Крушельницької (1872 – 1952).
Адже місто, де юна співачка починала свій шлях у огортаючому муарі нот (перші свої професійні кроки майбутня примадонна починала в гімназичному хорі “Руська бесіда”, де в одинадцятирічному віці відбулося її дебют на великій сцені) не міг забути про свій золотий голос.
Потім всього за три роки (з 1891 по 1893) будуть закінчена з відзнакою консерваторія Галицького музичного товариства у Львові по класу оперний спів та фортепіано, головна партія в ораторії Генделя “Месія”, срібна медаль на публічному конкурсі, навчання в Мілані у блискучого педагога професора Фаусти Креспі, які стануть лише сходинками до вершини оперного Олімпу світу.
Ця розповідь від моєї матері вона справжня. Мама мені розповіла, що у моєї прабабусі, в хаті, де вона жила, був святий кут, і в ньому висіло багато ікон, які після смерті маминої прабабусі залишилися у її дочки, моєї прабабусі. Прабабуся зуміла зберегти ці ікони, незважаючи ні на що. Особливо дуже важко довелося під час війни, коли німці приходили в село. Вона їх ховала, переживала, щоб їх не знайшли і не забрали, бо дуже дорожила ними. За переказами, ці ікони з'явилися в нашому роду на весіллі, і вважалося, що вони несуть мир і добро в сім'ю. Прабабуся передала ікони своїм дітям: моїй бабусі і її братові і сестрам. Коли прабабуся була дуже старенька, вона строго наказувала своїм дітям зберігати традицію: передавати ікони у спадок своїм дітям, щоб у сім'ях був спокій і благополуччя. І так донині ми передаємо свої цінності з покоління в покоління.
Дивовижна історія життя, де були і пил сільських вулиць, і блискучі оперні зали Європи, і радість зустрічей, і гіркота втрати застигла в сяйві теплої бронзи на одній із старих вулиць півтисячолітнього міста Галичини все це – незабутній силует пам’ятника Соломії Крушельницької (1872 – 1952).
Адже місто, де юна співачка починала свій шлях у огортаючому муарі нот (перші свої професійні кроки майбутня примадонна починала в гімназичному хорі “Руська бесіда”, де в одинадцятирічному віці відбулося її дебют на великій сцені) не міг забути про свій золотий голос.
Потім всього за три роки (з 1891 по 1893) будуть закінчена з відзнакою консерваторія Галицького музичного товариства у Львові по класу оперний спів та фортепіано, головна партія в ораторії Генделя “Месія”, срібна медаль на публічному конкурсі, навчання в Мілані у блискучого педагога професора Фаусти Креспі, які стануть лише сходинками до вершини оперного Олімпу світу.