Насамперед потрібоно підрахувати, який в нас сімейний бюджет на місяць. Він складає всього-на-всього 8 тисяч грн. По можливості , потрібно розрахувати цю суму так, щоб залишилося на сімейний відпочинок в розважальному центрі.(можеш вставити щось інше). Що ж по черзі будемо перераховувати наші витрати.По-перше потрібно розрахувати гроші на головне, тобто їжу) на це в місяць в нас йде приблизно 4 тисячі. Взагалі ми харчуємося правильно і не переїдаємо, тому така мала сума.
По-друге потрібно розрахувати гроші на нашу дитину, якій всього 1 рік-гадаю тисячі вистачить. По-третє - нам потрібно трішки оновити гардероб, на що піде приблизно 2 тисячі.До останку ми вже досить близько. В цілому ні на що більше гроші не потрібні тож тисяча залишається на розваги)(можеш вставити свої значення суми) Я попрацював(ла) як слід)
Головні та другорядні члени речення
Головні члени речення — це підмет і присудок.
Підмет — головний член речення, що означає дійову особу або предмет, про який говориться в реченні, і відповідає на питання хто? що? Підмет завжди пов’язаний із присудком і найчастіше виражається іменником або займенником у називному відмінку (На землю глянули тихі зорі), рідше — дієсловом у неозначеній формі або числівником (Лиш боротись — значить жить!. «Три» у щоденнику виглядає не дуже симпатично).
Присудок — головний член речення, який характеризує підмет за дією, станом або ознакою і відповідає на питання що робить підмет? що з ним робиться? який він є? хто він такий? що він таке? Присудок завжди пов’язаний із підметом. Він найчастіше виражається дієсловом (Ліс дрімав у ранковій тиші), рідше — прикметником чи іменником (Вірний приятель — то найдорожчий скарб).
Другорядні члени речення — це додатки, означення, обставини. Вони пояснюють або уточнюють головні члени речення й залежать від них.
Додаток — другорядний член речення, що означає предмет, на який спрямована дія або стан, і відповідає на питання непрямих відмінків (кого? чого? кому? чому? кого? що? ким? чим? на кому? на чому?). Додатки найчастіше виражаються іменниками або займенниками, а також усіма іншими частинами мови у значенні іменника (Стали їсти кашу. З’їли все, що було в буфеті).
Означення — другорядний член речення, що вказує на різні ознаки предмета і відповідає на питання який? чий? котрий? (у всіх родових, числових і відмінкових формах) та скільки? (лише в непрямих відмінках). Означення найчастіше виражається прикметником, займенником, числівником; рідше — іменником (Кубло змії, русалчине волосся Писав на склі мороз-поет).
Обставина — другорядний член речення, який виражає різноманітні ознаки дії або іншої ознаки (місце, час, причину, мету б, умову) і відповідає на питання де? коли? чому? з якою метою? як? та ін. Обставини найчастіше виражаються прислівниками або іменниками з прийменниками (Уранці (коли?) йшли(як?) бадьоро, швидко, легко: вітер дув (як?) збоку, а не супроти).
