1) Складним є речення в рядку:
Українська мова мене не тільки вабить як письменника, вона дивує й захоплює.
2) Односкладним простим реченням з головним членом, вираженим присудком, є речення:
Все віддав би, що жить осталось, за гарячий дотик руки.
(у складі складного)
3)Непоширеним є речення в рядку:
Хмельницький був іншої думки.
4) Просте речення:
(3) Усе, /як сказав один з філософів/, скороминуще в цьому світі.
(ускладнене вставним реченням)
5) Прості речення:
(1) Вишитий рушник створював настрій, формував естетичні смаки, був узірцем людської працьовитості.
(3) Хліб-сіль на вишитому рушникові були високою ознакою гостинності українського, як і інших сусідніх народів.
(5) Цей звичай пройшов віки, став доброю традицією в наш час.
d. (1), (3), (5)
1.І(підсилювальна частка) хоч(сполучник підрядності) на(прийменник) світі(іменини, _._._._) сторони(іменник, ___) чотири(числівник, ),|2. я(особовий займенник,) тут(прийменник,_._._._) живу(дієслово, ), |3. бо(сполучник підрядності) я(особовий займенник,) свій(займенник, хвилястою) край(іменник, _ _ _ _) люблю(дієслово, ).
СПР із підрядними допусту і причини частинами ,неокличне, розповідне
І хоч(...),[],бо(...)
1.Просте,неускладнене, двоскладне, повне,поширене;
2.Просте,неускладнене, двоскладне, повне,поширене;
3.Просте,неускладнене, двоскладне, повне,поширене;
Вроде так.(но это неточно)
Объяснение:
1)сполучник. Це не самостійна частина мови
2)числівник. Не може бути присудком.