потрібно виправити пунктуаційні помилки у тексті
У глибокому яру між двома стовбурами могутніх ясенів горіло велике вогнище. Полум'я то присідало, то раптом з веселим тріскотінням бурхливо і високо сягало в гору розганяючи хвилі густої темряви. у світлі полум'я з кущів виринали курені, намети. А біля самого вогнища сиділи, лежали, стояли озброєні люди. Всі вони різного віку, різного фаху і в різноманітному одязі та в селянських свитах, і в армійських гімнастерках, у френчах, в кітелях, у шинелях, у плащах. Така ж строкатість була і в їхній зброї. Тут все було різноманітне. Тільки одне в цих людей було спільне це невгасиме прагнення перемогти ворога. Трохи осторонь, під стовбуром ясена обіпершись руками на мисливську рушницю, сидів дід - обірваний, волохатий і старий, як дума. Біля нього, згорнувшись калачиком і поклавши на дідову ногу голівку, спав хлопчик років семи - онук його. Біля сусіднього вогнища гучно знялася хвиля басів. Пісня звучала, хапала за душу, хвилювала, глушила тривогу, збурювала думки, будила сили й бадьорила, кликала в нові бойові походи
- Привіт, Олесю! Дякую тобі, що прийшла мене провести!
- Привіт, Настю! Ти ж від'їжджаєш аж на два місяці! Я сумуватиму за тобою, тому хотіла попрощатися, як слід.
- Я теж сумуватиму, Олесю.
- Ось вже й поїзд подають на першу колію.
- Так, мабуть, я занесу речі, а потім вийду до тебе постояти.
- Добре.
- Якщо матимеш час, приїжджай до мене в гості у Львів.
- Обов'язково!
- Вже скоро відходитиме поїзд! Дякую тобі за все, до зустрічі!
- Щасливої дороги!