Сочинение "Светлый праздник Рождества"
В нашей жизни не так много праздников. Хотелось бы, чтобы их было больше. Праздники бывают разные: государственные, церковные, профессиональные, семейные и другие. Но есть праздники любимые. Для меня самый любимый праздник – Рождество Христово.
В недалеком об этом празднике не принято было даже упоминать. Зато сейчас - это официальный праздник, нерабочий день. Но люблю я его не за то, что в тот день не надо идти в школу. Для меня Рождество – это праздник чуда, волшебства, исполнения желаний. Ведь в этот день появился на свет самый желанный младенец всех людей – Иисус Христос. А встречать любого младенца положено в чистоте. Поэтому накануне праздника мы всегда делаем уборку в доме: моя младшая сестра Полина протирает пыль, а мы с мамой моем полы.
Вечером, накануне праздника, мы, как и многие верующие люди, идем в храм на службу. Уже при входе там ощущается праздник: белоснежные облачения священников, горит множество свечей, хор торжественно возвещает о рождении Христа. Как и прежде, бывая в храме, ощущаешь необыкновенную гамму чувств: восторг, внутреннее очищение, душевное спокойствие и что-то еще, мне не понятное. А в ночь рождения сына Божьего эти чувства усиливаются, сердце наполняется радостью: он родился. И в моей душе поют ангелы, и горит Вифлеемская звезда – та самая, что возвестила волхвам о чудесном событии.
,, Гармонія людини як велика духовна цінність,, б'є
З самого початку існування людини природа ставила перед нею певні вимоги. Клімат, рельєф, оточення - з усім цим людина змушена була рахуватися, пристосовуватися. Природа таким чином впливала на становлення національного характеру.
У житті трапляється так, що природа дає нам дуже цінні уроки виживання і боротьби зі стихією. Людина вже давно віддалився від природи, і перетинається з нею лише маленькими уривками, у вигляді домашніх тварин або рослин. Вчені давно зрозуміли, що природа – це головне джерело здоров'я, життя, і історії походження людини. Дружить з природою дуже важливо і корисно, тому що лише вона, при грамотному погляді на неї, здатна навчити як жити так, щоб залишатися якомога довше здоровим і молодим.
Справа в тому, що людина постійно витрачає ресурси планети, які рік від року виснажуються все сильніше і сильніше. Багато лісу зазнали вирубці з-за того, що людина освоїв деревину як матеріал для виготовлення багатьох речей, багато болота осушились, з-за того, що людина прагнув их засіяти культурами, щоб прокормить себе самого. Деякі тварини були приручені, а деякі і зовсім прижилися настільки, що фактично вже є членами сімей, як коти чи собаки.
,,Земле барвінкова, дай мені здоров'я,,
Вже давно стало зрозуміло, що довкілл потребує нашого захисту. Але чомусь люди поступово знищують природу і ставляться до неї як споживачі. А щозалишиться після нас майбутнім поколінням, яким теж хотілося б жити на “барвінковій землі” і мати міцне здоров’я? Нічого доброго, тому треба докласти всіх можливих зусиль і врятувати природу. Як? Кожен має змінюватися. Якщо ви влаштували пікнік, то після його завершення, поприбирайте після себе усе сміття. Не забруднюйте водойми. Намагайтеся якомога менше використовувати сильнодіючі миючі засоби. Поліетиленовими пакетами користуються в усіх країнах, але, перілж їх розпаду в природі займає 100 – 200 років. Тому краще такі пакети замінити текстильними сумками. Захист природного середовища розпочинається з нашої свідомості, з нашого будинку, з нашої квартири. Тому заощаджуйте електрику; в масштабах країни це до закрити бодай одну електростанцію.
Головна Твори Як ми прикрашали ялинку до Різдва… (твір-розповідь)
Як ми прикрашали ялинку до Різдва… (твір-розповідь)
Наш будинок старий, довоєнний. Він розташований на центральному проспекті міста. Мимо безупинно їдуть машини, дзенькають трамваї, сигналять тролейбуси. Наш будинок виділяється серед інших у кварталі. У ньому всього п’ять поверхів, але він виглядає велично. Дерева біля будинку роблять його ще привабливішим. Це головним чином старі тополі. Серед них — одна ялина. Ніхто вже не скаже, коли її посадили. Може, ще перші мешканці будинку. На ній і взимку, і влітку темна хвоя, аромат якої в пекучий день доходить до квартир верхнього поверху. Хтось зі старожил будинку розповідає, що одного разу, давним-давно, мешканці нарядили цю ялину напередодні Нового року. Святкували всім будинком, були свій Дід Мороз і Снігурка.
Ідею прикрасити нашу ялинку до Різдва подав мій сусід, старшокласник Ігор. Ідея ця сподобалася всім. Але ялинка така величезна… Де взяти стільки іграшок? І ми вирішили зробити їх самі. Для цього ми використали полімерні пляшки з-під мінеральної води та всіляких напоїв. Вони перетворилися в ліхтарики, у клоунів, у казкових персонажів. Майже кожна квартира виділила для ялинки і звичайні іграшки. Але отут виникла інша проблема: як їх повісити? Ялинка ж дуже висока! На до прийшов дядько Валерій; він працює на ремонтній машині — ремонтує тролейбусні проводи. За до підйомника, яким обладнана ця машина, ми й дотяглися до самої верхівки ялини. На верхівку, як шапку, надягли покришку старого футбольного м’яча. Але спочатку розписали її фарбами, наклеїли блискітки, посипали конфетті. Вийшов вигадливий «головний убір» для ялинки. «От у нашої красуні є шапка! — сказав дядько Валерій. — Як без неї в холоднечу?»
Проїжджаючи мимо нашої ялинки, тролейбуси і машини пригальмовували. Перехожі посміхалися, підходили ближче. Правда, Дід Мороз під ялинкою з’явився вже в розпал новорічних свят. Випав рясний сніг, і ми зліпили Діда Мороза зі снігу. У Різдвяну ніч ми всі зібралися біля нашої красуні й запалили бенгальські вогні.