Я так зрадів(-ла), радості не було меж. Я почав дивитися за ним: за його звичками, за поведінкою. Якось коли я гуляв з Топіком, він як завжди бігав, лякав голубів, що ті аж взлітали. До мене підходить хлопець, вищий за мене і каже:" Чого ти тут гуляєш? Це моя територія" Й зжавши руку в кулак підійшов ближче. Я злякався, думаю зараз наб' є. І в цей момент Топік як загавкав на нього, почав гарчати, хотів укусити, а той хуліган як побіг, а Топік не став доганяти, він розумний собака. С тих пір мене бояться, і хочуть дружити, бо знають, що ніякий хуліган не нападе на мене.
"Острів скарбів", який приніс його авторові всесвітню славу, є класичним взірцем пригодницької літератури. Книга, на перший погляд, проста й легка, за уважного прочитання постає багатоплановою і багатозначною. Авантюрний сюжет її, незважаючи на традиційність теми — оповідь про піратів, пригоди на морі, — є оригінальним. Юному героєві "Острова скарбів" Джиму Гокінсу доводиться самостійно орієнтуватися в складних обставинах за несприятливих умов, іти на ризик, напружувати мозок і м'язи. Доводиться робити моральний вибір, виявляти життєву позицію. Джиму та його друзям зустрічаються пірати. Це справжні мародери, втілення злої і хижої підступності. Джим в їхньому середовищі — "острів скарбів". І глибинний смисл його пригод — в самому собі виявити справжні скарби. Стівенсон оспівує романтичне натхнення почуттів, однак не ізолює цих високих почуттів від реального ґрунту. Його приваблюють складні характери, душевні суперечності і контрасти. Одним з найяскравіших характерів постає одноногий корабельний кухар Джон Сільвер. Він підступний, злостивий, жорстокий, але водночас розумний, хитрий, енергійний і спритний. Його психологічний портрет складний і суперечливий, однак переконливий. З великою силою художньої виразності письменник показує моральну сутність людини. Стівенсон прагнув своїми творами "навчати людей радості", доводячи, що такі "уроки повинні звучати бадьоро і натхненно, повинні зміцнювати в людях мужність".
Я почав дивитися за ним: за його звичками, за поведінкою.
Якось коли я гуляв з Топіком, він як завжди бігав, лякав голубів, що ті аж взлітали. До мене підходить хлопець, вищий за мене і каже:" Чого ти тут гуляєш? Це моя територія" Й зжавши руку в кулак підійшов ближче. Я злякався, думаю зараз наб' є. І в цей момент Топік як загавкав на нього,
почав гарчати, хотів укусити, а той хуліган як побіг, а Топік не став доганяти, він розумний собака.
С тих пір мене бояться, і хочуть дружити, бо знають, що ніякий хуліган не нападе на мене.