1) Минувщину вивчавши, зрозумів красу подій, що сталися допіру.
[ ], (що...). – означальне.
|↑
яких?
2) На небі збиралися великі хмари, так що можна було сподіватися дощу.
[ ], (так що...). – обставинне наслідку.
|↑
і що?
(дурнувате питання, зате працює)
3) У хаті повиднішало так, що на стелі стало чітко видно сині плями.
[ так...], (що...). – обставинне міри й ступеня.
|↑
наскільки?
4) На сході сонця вже займалось полумʼя, ніби воно було напоготові спалахнуть і запалити на весь світ.
[ ], (ніби...). – обставинне порівняння.
|↑
подібно до
чого?
5) Подай душі убогій силу, щоб огненно заговорила.
[ ], (щоб...). – обставинне мети.
|↑
навіщо?
6) Настоялось повітрʼя по медах. Здається, що пройшла медова злива.
[ ], (що...). – зʼясувальне.
|↑
що?
1) А (частка) справжня (прикметник) слава (іменник) – це (частка) прекрасна (прикметник) жінка (іменник), що (займенник) на (прийменник) могилу (іменник) квіти (іменник) принесе (дієслово).
(Речення складне, складнопідрядне, розповідне, неокличне: 1) двоскладне, поширене, повне, неускладнене; 2) двоскладне, поширене, повне, неускладнене).
справжня підкреслити хвилястою лінією;
слава – однією лінією;
прекрасна – хвилястою лінією;
це жінка – двома лініями;
що – однією лінією;
на могилу – пунктиром з крапкою;
квіти – пунктиром;
принесе – двома лініями.
[ ], (що...). – означальне.
|___↑
яка?
2) Хоч (сполучник) і (частка) нерідний (прикметник) батько (іменник), проте (сполучник) душевно (прислівник) до (прийменник) мене (займенник) ставиться (дієслово).
(Речення складне, складнопідрядне, розповідне, неокличне: 1) двоскладне, поширене, неповне, неускладнене; 2) двоскладне, поширене, неповне, неускладнене).
нерідний батько підкреслити двома лініями;
душевно – пунктиром з крапкою;
до мене – пунктиром;
ставиться – двома лініями.
(Хоч...), [проте... ]. – обставинне допусту.
↑|
незважаючи
на що?
3) Батько (іменник) завжди (прислівник) намагався (дієслово) тримати (дієслово) мене (займенник) у (прийменник) чорному (прикметник) тілi (іменник), тому (сполучник) я (займенник) і (частка) сам (прислівник) виріс (дієслово) вимогливим (прикметник), люблю (дієслово) дисципліну (іменник).
(Речення складне, складнопідрядне, розповідне, неокличне: 1) двоскладне, поширене, повне, неускладнене; 2) двоскладне, поширене, повне, ускладнене однорідними присудками).
Батько підкреслити однією лінією;
завжди – пунктиром з крапкою;
намагався тримати у чорному тілi – двома лініями;
мене – пунктиром;
я – однією лінією;
сам – пунктиром з крапкою;
виріс вимогливим – двома лініями;
люблю – двома лініями;
дисципліну – пунктиром.
[ ], (тому...). – обставинне мети.
|↑
навіщо?
Іванку, подай води.
Гей Петре, приниси ковбасу.