«Ліпше своя хата, як чужа палата»
Жив — був один чоловік. Мав він сім’ю: маму, тата, брата та сестру. Мав він і своє господарство, хату, коня, корову та овець! Рано-вранці Іван (так звали чоловіка) вставав і йшов ловити рибу, вдень він господарював, а ввечері, стомлений, відпочивав із сім’єю на ґанку.
Все було добре, та чогось не вистачало. Йому здавалося, що десь там вдалині є краще життя. Він зібрав свої речі та покинув рідну домівку. Довго Іван блукав на чужині, але все, що він бачив, він порівнював з рідним домом. І нарешті хлопець зрозумів, що треба повертатися додому, бо ліпше своя хата, як чужа палата
-Привіт
-Привіт,Романе
-Чула,що сталося з Олею?
-Ні
-Ії пограбували
-Як?Коли це сталося?
-Позавчора
-Розповідай
-Вона спілкувалпюпся у соц.мережі з хлопцем. Розповіла йому все про себе
-Дай вгадаю далі:через необачність їх пограбували?
-Так.Добре,що постраждалих немає.
-То їй ще пощастило.
-У мене теж був такий знайомий
-Вас теж пограбували?
- Та ні. Коли він став запитувати особисті дані,я злякалася
-І у нього нічого не вийшло?
-Ні,на щастя
-Бачиш до чого призводить необачність?
-Та бачу.А вона сильно злякалася?
-А ти як думаєш?
-Напевне,що так
-Отож бо й воно
-Слухай,а давай провідаємо іі?
-А коли?
-Зараз.
-Тоді заходь до мене,підемо разом. Давай?
-Тоді до зустрічі?
-До зустрічі!