Граматична основа речення — основна частина речення, що складається з його головних членів: підмета і присудка, — чи одного з них. Предикативна основа речення — це його члени, пов'язані предикативним зв'язком. Будь-яка синтаксична робота з реченням починається зі знаходження граматичної основи речення.
За легендою,імператор Клавдій вважав,що сім я заважає солдатам воювати,і видав вердикт, яким забороняв воїнам одружуватися.Священик на ім я Валентин,незважаючи на цей указ,продовжував таємно вінчати всіх закоханих.За це його заарештували й ув язнили.Сліпа дочка тюремника закохалася у Валентина.Той як священик,що дав обітницю безшлюбності,не міг відповісти на її почуття,але в ніч перед стратою прислав їй лист,який підписав Твій Валентин.На пам ять про це у День Святого Валентина заведено дарувати валентинки - вітальні листівки у вигляді середечок, з добрими побажаннями,словами кохання.
Прислівники здебільшого виступають обставинами(Сьогодні я по-новому відкрив для себе світ.); але якщо прислівник залежить від іменника, тоді він виконує синтаксичну функцію означення (Дорога ліворуч вела в царство лісу.). Підметами і додатками прислівники бувають тоді, коли вживаються у значенні іменника (Надворі сьогодні сонячна погода.). Такі прислівники, як ПОТРІБНО, ТРЕБА, ШКОДА, МОЖНА, НЕ МОЖНА, НЕОБХІДНО, ЖАЛЬ, ПОРА, СОРОМНО, ПРИКРО тощо виконують роль присудків у безособових реченнях (Сонце низенько, вечір близенько.)
Граматична основа речення — основна частина речення, що складається з його головних членів: підмета і присудка, — чи одного з них. Предикативна основа речення — це його члени, пов'язані предикативним зв'язком. Будь-яка синтаксична робота з реченням починається зі знаходження граматичної основи речення.