ответ:дехто;
Казна з яким;
Дехто;
Объяснение:треба писати так тому, що
1. Прийменники із займенниками пишуться окремо: до нас, у мене, з ким-небудь, ні до кого.
2. У прийменникових сполуках прийменник ставиться між часткою і займенником, розділяючи їх. Частка, прийменник і займенник у таких випадках пишуться окремо: де в чому, ні до кого, ні з ким, будь з ким, хтозна до кого, казна на чому.
3. Неозначені займенники, утворені від питально-відносних за до префіксів (часток) аби-, ані-, де-, сь-, пишуться разом: абихто, аніщо, деякий, чийсь тощо.
4. Неозначені займенники, утворені від питально-відносних за до префіксів (часток) будь-, хтозна-, казна- пишуться через дефіс: будь-хто, хтозна-чий, казна-чим, та часткою-суфіксом -небудь: хто-небудь.
5. Частка ні з заперечними займенниками пишеться разом: ніхто, ніякий, нікотрий, ніскільки.
6. Частка не з усіма займенниками пишеться окремо (за винятком неабиякий, неабихто, неабищо).
ответ: Турецкий марш» В.А. Моцарта
Существует интересная история, связанная с созданием одного из самых известных произведений популярного композитора В.А. Моцарта - Рондо «А ля Турка», или «Турецкий марш». Любовь турок к этой мелодии воистину не знает границ. Простые люди не помнят автора, но все поют. Большинство уверены, что мелодия – народная. По мнению турецкого музыкального критика Артыла Ятакоглу, жанр военного марша Моцарт позаимствовал у Османского военного оркестра, который всегда сопровождал многотысячное войско султана. Далее в статье он уточняет, что: «Военный марш, в сущности, был изобретен турками и, как и кофе, через Вену попал в Европу». «Турецкий марш» стал первым европейским музыкальным произведением нового времени с использованием ударных инструментов. Дело в том, что мода на военных барабанщиков пошла именно из Турции: турецкие военачальники никогда не начинали битву без музыкального сопровождения. Предварительное устрашение противника было важнейшим элементом тактики османов. Сотни музыкантов с бубнами, арабскими удами, барабанами создавали какофонию звуков». [14]
Объяснение:
Земле барвінкова, дай мені здоров"я. Назвати нашу землю «барвінковою» міг тільки справжній поет. Таким поетом є Петро Мойсейович Перебийніс. Він написав багато віршів про рідну землю, про природу рідного краю. Його душа тонко відчуває красу довкілля і щиро вболіває за ті тортури, яких їй доводиться терпіти від людської жорстокості та недбальства.
У світі є багато різних країн. І кожна з них приваблива по-своєму. В деяких з них приємно відпочивати, в інших – оглянути пам»ятки, в якихось – підкоряти вершини або ж океани. Але ми завжди повертаємося туди, де нам найприємніше, - додому, в Україну. Вона чарівна й неповторна, її земля – найродючіша, а люди – наймиліші.
Минулися часи, коли флорою опікувалася богиня Флора, а фауною – богиня Фауна. Тепер за все відповідає людина, яка живе на цій землі. Все, що їй потрібно, людина отримує від природи. Кожен з нас скаже, що він любить природу. Можливо, це так, але хто ж тоді розводить в лісі вогнища, від яких вигорають цілі гектари насаджень? Хто залишає сміття на галявинах та в ярах? Хто забруднює водойми пластиковим сміттям? Хто по-браконьєрському підло вбиває тварин? Це людина.
Переглянути таке ставлення до природи, покаятися та почати її по-справжньому любити, стати справжнім господарем на землі теж повинна людина.Ніхто, крім нас, цього не зробить.
І тоді барвінкова земля дасть нам і здоров»я, і їжу, і одяг, і житло – все, що має, віддасть людині.