одного похмурого ранку пролунав грiм.небо спохмурнiло почорнiло.почав накрапати дощ.великi краплини дощу тихо подали на листядерев.вiд того навколо розливаэться тихий щуркiт наче тисячi маленьких гномiв б*ють у крихiтнi барабани.
Україна – це моя батьківщина, з нею поєднане моє життя.
По-перше, тут народився, виріс та пішов до школи. По-друге, це край моєї рідної оселі. Адже тут живе моя родина, друзі, знайомі – усі вони дорогі моєму серцю люди. По-третє, гарні традиції захоплюють мене. Їх шаную та люблю. По-четверте, з Україною тісно пов’язана моя рідна мова, яку я вивчаю. По-п’яте задушевна українська пісня не може залишити нікого байдужим.
Україна багато значить для мене, школяра.
Осінній дощик завжди мінливий. Іноді холодний, а на початку осені ще тепленький. Він дзвінко грає журні мелодії своїми крапельками і вітерець підсвистує йому в такт. Барвисте листячко з зачарованим поглядом слухає концерт і майже безшумно оплодує цим талановитим майстрам. Сонечко ж в цей час ховається на відпочинок за хмарки, а після дощику разом з веселкою вони дарують людям гарний настрій.