Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині Однаковісінько мені. Але дуже важко повірити у його байдужість щодо причетності до рідної України: "Мені однаково, чи буду // Я жить в Україні, чи ні". Для поета рідна земля була святою, він так щиро ї любив! Але його житТєвий шлях несе на собі відбиток довгого перебування у кріпацькій неволі — "На нашій своїй землі". Та перед цими рядками є й інші: "На нашій славній Україні". З одного боку, Україна славна і наша, азіншого — все-таки, "не своя", бо невільна, сама собі не належить. Гадаю, саме в цьому парадоксі й міститься геніальна тема твору: не вражаюче глибоке відображення трагізму людини, яка так багато зробила для своєї Батьківщини, але нараз відчула, що через певні обставини від іїї праці може не залишитися й "малого сліду". Умисне лукавить поет і тоді, коли пише, що "малого сліду не покину" на Україні і що його "не пом'яне батько з сином". Навіщо ця "маска" ліричного героя, який робить заяви, що можуть викликати у читача підозру щодо його щирості? На це питання я знайшов відповідь тільки тоді, коли зрозумів, що ці запевняння поета про власну байдужість до того, чи буде він жити в Україні, чи ні, чи згадуватимуть його на рідній землі, чи не згадуватимуть, все це для того, щоб наголосити: Шевченкові, звісно, не однаково. Biciмнадцять рядків вірша напружено готують нас до важливості останніх п'яти рядків: Та не однаково мені, Як Україну злії люде Присплять, лукаві, і в огні П, окраденую збудять... Ох, не однаково мені. У цих рядках Кобзар надзвичайно точно передбачив головну проблему української нації, що, мов меч, висить над нею вже кілька століть і яка стала чи не найзлободеннішою проблемою сьогоднішнього дня: окраденість розбудженої в огні революційних перетворень України, окраденість у час її оновлення та відродження. Тому я з повним правом вважаю поезію "Мені однаково, чи буду..." зверненням-попередженням сучасному поколінню українців.Чим уважніше вчитуєшся у Шевченкову поезію "Мені однаково, чи буду...", тим виразніше вимальовується перед нами постать поета як національного пророка. Участь у Кирило-Мефодіївському братстві дозволила йому простежити пожвавлення національного руху в Україні. Поет розумів, що це тільки початок поступового накопичення визвольної енергії народу. Тому не дивно, що грубе придушення національного руху, розгром таємного товариства спричинило появу вірша "Мені однаково, чи буду.." У ньому ми бачимо, як невідступно мучила Шевченка думка про загрозу відродженню України, якщо рoсійські самодержавці присплять національну свідомість українців і викоренять з Їхньої свідомості бодай натяки на можливість існування самостійної української держави: ...Як Україну злії люде Присплять, лукаві, ї в огні п, окраденую, збудять... Ось що для Шевченка є головним, а не любов і слава серед співвітчизників! Він без болю зізнається:
лісний - ліс- корінь, основа лісний,
лісник - ліс-корінь, ник-суфікс, основа - лісник, закінчення нульове
лісок - ліс-корінь, ок-суфікс, нульове закінчення, лісок-основа.
лісистий - ліс-корінь, и-суфікс, с т - суфікси, ий - суфікс, закінчення нульове, лісистий-основа
лісовий - ліс-корінь, ов-суфікс, ий-суфікс, закін.нульове, лісовий-основа
лісовичок - ліс-корінь, ов, ич, ок - суфікси, закінч.нульове, лісовичок - основа
заліснення - за-префікс, ліс-корінь, с н е н н - суфікси, я-закінчення, залісненн -основа
лісознавство - ліс-корінь, о-суфікс, знав-корінь, с т в -суфікси, о -закінчення, лісознавств-основа
праліс - пра-префікс, ліс-корінь, праліс - основа, закінчення нульове
пролісок - про-префікс, ліс-корінь,ок-суф, пролісок-основа, закінчення нульове
перелісок - пере-префікс, ліс-корінь,ок-суф, перелісок-основа, закінчення нульове
полісся - по-префікс, ліс-корінь, с-суф, я - закінч, полісс-основа
лісництво - ліс-корнь, иц т в -суф, о-закінч, лісництв-основа
лісничий - ліс-корінь, нич ий - суфікси, лісничий - основа, закінч.нульове
лісочок - ліс - корінь, оч ок - суфікси, лісочок -основа, закінч.нульове
лісникувати - ліс-корінь, ник ув ат - суфікси, и-закінчення, лісникуват -основа
лісовоз - ліс-корінь, о-суфк, воз-корінь, основа-лісовоз, закінчення нульове