ответ: Опис золотої осені
На картині Федора Манайла «Золота осінь» я бачу жовто-золоте листя, що посипалося з осінніх дерев. Також видно, що крапає дрібненький дощик. Крізь опале листя та траву тече невеличкий струмочок, який стікає з гір. Я б хотів запустити туди паперовий кораблик. Біля струмка росте струнка білокора берізка, пожовкле листя на якій вже готове опадати. Під березою ростуть невеликі кущі, а за ними йде ліс, що складається з величезних могутніх дубів.
На задньому плані репродукції картини знаходяться малесенькі хатинки. Скоріш за все, це якесь село. Будиночки оточені невеликими деревами та кущами. Схоже, що це плодові дерева та чагарники. На тлі осінніх барв рослинності сільські хатки теж здаються багряно-червоними. Позаду видніється багато високих дерев, які закривають гори. Схили гір притрушені снігом, що нагадує про наближення зими.
Маленьке село здається дуже затишним. Мабуть, там майже не буває пронизливих північних вітрів, адже гори надійно захищають рівнини, де розташовані невеликі будиночки.
Объяснение: Ось твір який ти
Я вважаю, що захоплюватись вживанням запозичених слів не варто. На сьогодні можна гати, що молодь часто використовує запозичені слова, щоб надати своїй мові експресії та виразності. Проте, надмірне вживання таких слів, просто засмічує мову. Якщо в мові є аналог, то варто вживати наш, рідний варіант. Проте, інколи запозичення і допомагають. Наприклад, замість того, щоб казати "подорож на пароплаві", можна сказати "круїз". Окрім того, нині стрімко розвивається техніка. Тому, в рідній мові просто не встигають виникати слова-замінники. Отже, запозичені слова здатні приносити неабияку користь мові, проте надмірне їхнє вживання може засмітити наше мовлення.