Объяснение:
мистецтво у житті людини
Всі люди хоч раз,але держали пензлик,олівець,фломастер в руках.Багато хто з дитинства не випускає з рук пензлик,інші навіть не очікуючи пробуджують у собі талант до малювання.А деякі просто марнують життя,навіть не знаючи про свій талант.
В.М. Навроцький ще з дитинства малював заради забави,потім взявся за живопис просто випадково.
Після проведеної операції він,дивлячись у білу стелю,уявляв собі всілякі візерунки-від козацького бароко,до силуетів рідних краєвидів.Його уява діяла наче знеболююче,бо забирало його у другий світ картин.
Після одужання він додав сірим стінам лікарні фарб.Кожний куточок був розкрашений різними малюнками і візерунками.Василь почав пробувати різні види фарб,а згодом і взагалі сам почав їх варити.Згодом додавши до барвника вапно він винайшов своєрідну фарбу,яка сама по собі випромінювала колір.Таке могла створити тільки сама природа.
Глядачі,які розглядають його портрети,картини,довго милуються красою і унікальністю цих екземплярів.І ніхто не заперечить,що в нього справжній талант.Самобутній.Яскравий.
Прогулятися по лісу - це завжди приємно і цікаво. У лісі можна побачити чимало гарного та незвичного. Іноді у лісі можна натрапити на справжню дивину - як ту, що я побачив минулої осені, коли ми з татом ходили у ліс по гриби.
Ми вийшли на простору галявину, у центрі якої росла стара береза дуже дивної форми. Здалека казалося, що у її стовбурі є великий отвір, у який легко може пройти людина - такі собі ворота у березі. Ми підійшли ближче, придивилися - і зрозуміли, що насправді це дві берези, які начебто сплетені одна з одною на висоті людського зросту. Це виглядало предивно, але красиво.
Ми з татом здогадалися, чому так сталося. Цілком ймовірно, що, коли ці березкі були ще тоненькими молоденькими деревцями, хтось жартома сплів їхні верхівки разом. Так берізки і виросли, з'єднані одна з одною, і перетворилися на справжню лісову дивину.