журналіст: добрий день, миколо павлович! дуже вдячна за те, що ви згодились дати невеличке інтерв’ю. я не буду торкатися вашої політичної кар’єри та професійної діяльності, а запропоную лише декілька запитань, відповіді на які дуже цікавлять ваших, микола павлович, прихильників. тож, перше питання: які міста, зокрема, в нашій країні вам найбільше подобаються?
м. п.: як-то кажуть: «там, де я ще не був». місто, яке мені подобається з самого дитинства – це київ. а ще мені подобаються невеличкі українські міста, перебуваючи в яких я отримую душевний покій та дійсно відпочиваю.
журналіст: яку кухню любите?
м. п.: звісно, рідну, українську! особливо борщ та вареники з вишнями.
журналіст: хто ж, на вашу думку, кращий кухар – чоловік чи жінка?
м. п.: це вже доведено часом, що чоловік. бо перетворити приготування їжі на мистецтво може лише чоловік. за винятком сім’ї. але для щоденного приготування їжі – це все ж таки жінка. лише жінки, за що ми їм дякуємо, готові витримати усю цю буденність. це ж можна з голоду померти, якщо чоловік буде готувати! спробуйте самі… (микола павлович сміється).
журналіст: вас, миколо павлович, називають епатажною особистістю. а який ви з друзями, зокрема у сім’ї?
м. п.: я не вважаю себе епатажною людиною. та, на мій жаль, я ніколи не був і романтиком. квіти дружині не часто дарую, та іноді намагаюсь зробити якусь приємну романтичну несподіванку.
журналіст: чи збігаються ваші з дружиною погляди на виховання сина?
м. п.: повністю збігаються. але моя участь у цьому важливому процесі мізерна через брак часу. уявляєте, він іноді може видати таке, що диву даєшся, наприклад, «не порушуйте мої конституційні права! ».
журналіст: що вам подобається, а що не подобається в людях?
м. п.: найбільше мені не подобається чванство. коли людина некомпетентна, немудра, або ще гірше – зовсім тупа – це найбільше мені не подобається. причому це не тільки неприйняття моральне і психічне, а навіть фізичне. але я ненавиджу цих людей без жодної агресії ззовні.
журналіст: яка література вам подобається?
м. п.: найбільш усього – класичні українські і російські літературні твори та поезії.
журналіст: скількома мовами ви розмовляєте?
м. п.: українською, російською, польською, інколи ійською. італійську мову, на відміну від ійської, знаю набагато краще, але користуюсь нею дуже рідко.
журналіст: а яка музика грає у вас в машині?
м. п.: ві перевагу сучасній легкій естрадній музиці та класичним творам, знову ж, у сучасній обробці. така музика не відволікає від дороги.
журналіст: а як ви вирішуєте життєві труднощі?
м. п.: частіш усього залишаюся один на один з собою. це дурниці, коли кажуть – розкажи, поділися, зніми тягар і тобі полегшає. мені від цього не стає легше. я дивлюся телевізор, слухаю музику або перевагу повному абстрагуванню. і рішення приходить само собою.
журналіст: які у вас, миколо павлович, плани на найближче майбутнє?
м. п.: великих планів не має, а маленькі ви побачите самі, бо я завжди на виду.
журналіст: дуже вам дякую за цю цікаву розмову. успіхів вам і до побачення.
м. п.: і вам і і до побачення!
Престиж мови — це її авторитет у міжнаціональному та
міжнародному спілкуванні.Високий престиж сучасної англійської мови пояснюється,
зокрема, тим, що зараз понад 75% наукової продукції світу
друкується цією мовою, тобто з кожної тисячі наукових статей або
книг 760 виходять англійською.Іноді престиж мови має не загальний характер, а
забезпечується її функціонуванням в одній із сфер. Так, у
музиці вже декілька століть найвищий престиж у світі має
італійська мова.Про престижність української мови в минулому
свідчать, наприклад, такі факти: вона використовувалась
як державна у Великому Литовському князівстві (ця
«руська» мова була спільною для українців і білорусів); як
актова мова Молдавського князівства; дипломати при
дворі польських королів спілкувались коли не латиною,
то руською (українською), цією ж мовою бахчисарайські
хани листувалися з турецькими султанами.Про повільне, але неухильне зростання престижу
української мови у наші дні свідчить кількість кафедр та
центрів українознавства, які з’являються в багатьох
країнах світу. Цей процес набиратиме на силі і з
утвердженням міжнародного авторитету української
національної держави, розвитком економіки, науки,
культури українського народу.