людина і природа нерозривно взаємопов’язані між собою. це було завжди. первісні люди настільки трепетно ставилися до природи, майже обожнювали її. і вогонь, і вода, і земля, і небо… усі стихії бачилися первісній людині божествами. та й рослини, і тварини, і птахи. це трепетне ставлення до природи і зараз жевріє в душі кожної людини. наприклад, моє ставлення до ластівок. я дуже люблю ластівок. приїжджаю в село до бабусі, відкриваю скрипучу дерев’яну хвіртку, обнімаюся з бабусею, п’ю з нею чай, а потім – до річки. ластівки вже там. вони кружляють так низько, що крилами нібито торкаються води. у глині стрімкого протилежного берега гнізда ластівок. там вони вигодовують своїх пташенят.
у мене є товариш, якого звати ілля. він маєсвітлу голову, є бистрим на розум. ілля дуже чемний хлопчик. він завждишвидко приходить на , коли я цього потребую. я також намагаюсь бутигарним другом для нього. але чи завжди я можу ним пишатися? я вважаю, що так. ілля
- це мій близький товариш, з якого я можу брати приклад.
чому ж я пишаюсь
своїм товаришем? я пишаюсь ним тому, що він зміг виграти важливий для нього
конкурс з ійської мови. наступного навчального року ілля поїде навчатись до ії. всього цього він досяг своїми стараннями. цього року ілля показав, як важливо
бути беручким до праці. як каже мій товариш, працелюбність – запорука успіху. якщо весь час лічити ворон, то досягти чогось не вдасться ніколи. явважаю, що мій друг – гідний приклад для наслідування. саме тому я ним по-справжньому пишаюсь!
Відповідь:Б
Пояснення: