Займенник. Окрема тема, яка заслуговує на увагу в окремій статті.
Знайомимося з усіма займенниками!
спеціальності
Местоимение - самостоятельная часть речи, которая указывает на предметы, признаки или количество, не называя их. Местоимения соотносятся с определенными существительными, прилагательными, числительными, поэтому, подобно этих частей речи, отвечают на во кто? что? какой? чей? который? сколько ?.
спеціальності
Местоимения делятся на следующие разряды по значению:
разряд
пример
личные
я, мы, ты, вы, он, она, оно, они
Обратная
себя (отсутствует форма Н.в.)
притяжательные
мой, твой, свой, наш, ваш, его, ее, их, их
указательные
тот, этот, такой, столько
во кто? что? какой? чей? который? сколько?
относительные
кто, что, какой, чей, который, сколько
определительные
все (весь), всякий (всякий), каждый (каждый), ни один (ни один), другой, сам же
неопределенные
некоторые, несколько, некоторое, кто-то, какой-то, какой-нибудь, кто-нибудь, что-нибудь, невесть кто, черт знает что, бог весть какой, невесть чей, какой, сколько-нибудь, кто-нибудь, что-нибудь, любой кто, что-либо, неизвестно кто, неизвестно что
отрицательные
никто, ничто, никакой, ничей, никоторого, нисколько
Морфологические признаки. Все местоимения изменяются по падежам , а соотносятся с прилагательными могут иметь признаки рода и числа.
Род (если есть):
мужской женский
средний
он, который, мой Анич, наш
она, которая, моя аничия, наша
оно, которое, мое, аничие, наше
Число (если есть):
единственное число
множественное число
все, все, все
все
этот
эти
Падеж:
Н.
Р.
Д.
С.
А.
М.
кто
кого
кому
кого
кем
(На) всем на ком
твой
твоего
твоему
твой (твоего)
твоим
(На) твоем, твоим
Синтаксические признаки. В предложении местоимения выступают теми же членами предложения, и существительное, прилагательное, числительное, с которым они соотносятся: Так никто не любил. Неизвестный нам начало и конец. Моя любовь лбом достигала неба.
Обратите внимание! Слово что может выступать в сложноподчиненном предложении в роли местоимения (как связующее слово) и в роли союза. Местоимение что в предложении отвечает на во выполняет синтаксическую роль и может быть заменен на местоимение который или другое полнозначное слово. Союз что не отвечает на во не является членом предложения и не может быть заменен на полнозначное слово.
спеціальності
личные местоимения
спеціальності
Личные местоимения указывают на лиц, других существ, предметы, явления и понятия (я, ты, он, она, оно, мы, вы, они). Личные местоимения изменяются по числам и падежам; местоимение винзминюеться также по родам.
Я это должен рассказать. Ты не можешь с Мы вчера были в лесу.
Вы не забыли о встрече? Он подошел. Она хорошо играла на фотрепиано. Оно было очень холодное.
Они еще часто будут вспоминать путешествие.
Склонение личных местоимений происходит по следующей схеме:
Единственное число
Объяснение:
Щастя - це відкривати незвідане. Першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. А якими ж щасливими виявилися космонавти - першовідкривачі космосу! Чехословацькі мандрівники Зігмунд і Ганзелка - щасливі наші сучасники: вони своїми очима бачили природу і людей Африки, Америки, Азії, Європи, зняли багато документальних фільмів, написали дуже цікаві книги.
Щастя - це відчувати красу рідної природи, як Т. Г. Шевченко, П. Г. Тичина, І. С. Нечуй-Левицький, В. М. Сосюра.. . Мабуть, велике щастя випало М. Коцюбинському, коли він, мандруючи Прикарпаттям, збирав матеріали для своєї повісті "Тіні забутих предків".
Бути щасливим - це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість. Але бувають обставини, яких людина не може подолати, яку б силу волі вона не мала. Я часто запитую себе: чи була Леся Українка щасливою? Адже все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба. Нелегко їй жилося, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! Герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими над природою відстоюють щастя людини.
А пейзажі у ранніх поезіях Павла Тичини і "Мисливські усмішки" О. Вишні!
Глибоко підчувати красу природи, дбати про її збереження на щастя людям - важливе завдання нашої літератури. Тому мені дуже подобаються з українських письменників М. Чабанівський, А. Малишко, Д. Панличко. Їхні герої - великі правдолюби. Але для щастя людніш цього замало. П. А. Грабовський писав, що милуватися благодатними куточками природи можуть і філістери, люди байдужі до долі "роду, до трудящих. Я вважаю, що щасливі ті люди, які палко люблять свій народ.
На мій погляд, щастя кожної людини - знайти себе в труді.
І тут на думку спадають рядки з вірша Т. Шевченка "Минають дні, минають ночі..."
Не дай спати ходячому,
Серцем замирати
І гнилою колодою
По світу валятись.
А дай жити, серцем жити
І людей любити.. .
Як бачимо, поет виразив у цих рядках велику любов народу до праці. Коли людина не працюватиме, вона буде зайвою у суспільстві. Пост закликає любити труд.
Людина в труді стає кращою, світлішою. Тільки в труді розкривається її душевна і зовнішня краса.
Отже, головне щастя - це натхненна праця багатьох людей нашої країни, в тому числі, і праця вчителя.
Я встигла зробити ще зовсім мало. Адже я тільки закінчую школу. Житгя попереду. Мене захоплює фізика. Вона відкриває мені чудовий світ науки і техніки. І якщо вступлю до педінституту - буду найщасливішою людиною в світі. Людина повинна прожити свій вік прекрасно, залишивши по собі добру пам'ять.