Я дуже люблю людей, і я їм допомагаю. Мені батьки завжди говорили: "Якщо ти будеш допомагати людям, то люди будуть допомагати тобі - є така прикмета". І я слухався їх і вони мені говорили: "Завжди поступайся місцем в автобусі для старших людей". Я так і робив. А одного разу я йшов по дорозі з другом, та мій друг побіг наперед мене тому,що, побачив телефона. Я підбіг до нього, і ми роздивилися телефон. Та й побачили хлопчика який ішов плачучи по дорозі, ми пійшли до нього. Він нам розповів про те, що загубив телефон, і ми його йому швидко повернули його хлопчикові.
Мого друга звати( своє імя придумай) з ним завжди весело та легко, йому як і мені () років. Насправді я рідко звертаю на його одяг тому, що в дружбі це не найвжливіше.Також він не особливо переживає за свій вигляд. Зазвичай він одягнений в чорні брюки та теплий світер, який йому подарували бабуся з дідусем на день народження та синю шапку яка мені дуже подобається. Найсмішніше те що взуття в нас однакове, і купляли ми його в оди день разом. Ми важаємо, що так ми як брати. І іноді нас навіть плутають. Ось так одягнений мій друг.
