Усе минає, а слово залишається. Кожен розуміє це по своєму. Моя думка така, всі ми розмовляємо, спілкуємось з друзями й рідними, проте іноді, лише одним чи декількома словами можна сильно образити людину. Образа з часом пройде, проте рана в серці та душі загоїться не скоро, а можливо й не загоїться ніколи. Ми можемо пробачити ту людину, проте ніколи не забудемо ті слова, які вона нам говорила. Так само буває і з гарними словами й подіями. Часто ми робимо приємне близьким і рідним самі не помічаючи цього. Буває скажемо щось приємне чи смішне і настрій одразу піднімається. Це досить важливо, адже так само як і погані слова, добрий вислів чи слово відкладається у пам'яті та робить тепліше на душі.
Олеся цілісінький день чимось засмучена. А може, просто замислена. Дівчинка й сама не змогла б визначити свій настрій. Щоб навести лад у думках і почуттях, вона вирішила порадитися з Богданом. - Богдане, скажи щиро: ти почувався коли-небудь щасливим? - Звісно. А ти що, ні? - здивувався хлопець. - Не так, щоб ні, але я не впевнена, чи то було справжнє щастя. От скажи, коли ти щасливий. - Що тут мудрувати. Я був щасливий, коли мені подарували новенький велосипед. Дуже щасливий, коли немає домашніх завдань і можна цілий вечір грати у футбол... - Ех, Богдане, це в тебе якесь дитяче щастя. Ще б сказав, що ти щасливий, коли з'їси шоколадну цукерку або надмеш жувальною гумкою бульбашку.
