Нажаль, написати твір не можу до але можу до з темою. Нещодавно на уроці ми читали козацьку народну пісню "Стоїть явір над водою" ось слова:
Стоїть явір над водою, в воду похилився; На козака пригодонька - козак зажурився. Не хилися, явороньку, ще ж ти зелененький; Не журися, козаченьку, ще ж ти молоденький! Не рад явір хилитися, вода корінь миє! Не рад козак журитися, так серденько ниє! Ой приїхав з України козак молоденький,- Оріхове сіделечко, ще й кінь вороненький. Ой поїхав на чужини та там і загинув, Свою рідну Україну навіки покинув. Звелів собі насипати високу могилу, Звелів собі посадити червону калину: - Будуть пташки прилітати, калиноньку їсти, Будуть мені приносити з України вісті!
Гадаю,що за основу твору можна взяти козака, який поїхав на чужину і йому зовсім нерідний той край. Від цього й похилився явір.
У мене не друг, а справжній скарб. З Петром ми дружимо майже змалку, з дитячого садка. Він завжди був для мене взірцем людини, яка все вміє робити, тобто мастака на всі руки. Петя дуже тямущий до всякої роботи, в нього розвинене, як каже мій тато, інженерне мислення. Будь-яку роботу він виконує вправно, спритно, красиво. Він любить роботу, і його робота любить. Все він уміє, у нього золоті руки. Уявіть: якщо потрібно полагодити якусь річ, то передусім він подумає, а чи можна зробити це самому. В старому гаражі він влаштував справжню майстерню. Чого тільки там немає! Спочатку ремонтував свої та мої домашні речі, а згодом набув такої популярності, що уже й сусіди інколи звертаються з проханням подивитися, чого тече кран на кухні, чому електрична проводка іскрить. Мій друг – дуже цікава людина, він потрібний іншим, приносить багато користі своїй сім»ї та іншим людям: комусь поличку полагодить, а комусь з машиною до Він сам ніколи не сумує, і мені поруч з ним не сумно. З під його вмілих рук вийшло вже багато цікавих речей, і це приносить йому справжнє задоволення. Я у нього багато чому навчився, але найголовніше я зрозумів, що нічого не виникає само собою, до всього треба прикласти руки, віддати частку своєї душі.
"Стоїть явір над водою" ось слова:
Стоїть явір над водою, в воду похилився;
На козака пригодонька - козак зажурився.
Не хилися, явороньку, ще ж ти зелененький;
Не журися, козаченьку, ще ж ти молоденький!
Не рад явір хилитися, вода корінь миє!
Не рад козак журитися, так серденько ниє!
Ой приїхав з України козак молоденький,-
Оріхове сіделечко, ще й кінь вороненький.
Ой поїхав на чужини та там і загинув,
Свою рідну Україну навіки покинув.
Звелів собі насипати високу могилу,
Звелів собі посадити червону калину:
- Будуть пташки прилітати, калиноньку їсти,
Будуть мені приносити з України вісті!
Гадаю,що за основу твору можна взяти козака, який поїхав на чужину і йому зовсім нерідний той край. Від цього й похилився явір.
Сподіваюсь до