ответ:МАЙБУТНІЙ ЧАС
Правда й кривда в вічному двобої, так було, так буде у віках .
Устане ще день яснобарвний, умиється сонце росою .
Я нині знову буду говорити про почуття високі і святі.
МИНУЛИЙ ЧАС
Подруга розповiла про все, ще вiдбувалося у школi за моєї вiдсутностi.
Мої батьки подарували менi кошеня на день народження.
Я водила свою кiшку у лiкарню минулої середи.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
Розплющую очі і раптом бачу глибоке небо і віти беріз.
Ви стоїте на високій кручі і бачите, як котить свої хвилі тихий і лагідний Дніпро.
Ці природні фарби не псуються з плином часу, через це давні малюнки намалювали наші далекі предки, що жили в епоху палеоліту.
Объяснение:
Минають роки, коли замовкли останні постріли, коли було визволено нашу країну від німецьких фашистів. Більше 60 років минуло з того тривожного дня, коли мужні червоноармійці встановили над Берліном червоне знамення своєї Батьківщини. Все далі відходять ті грізні роки, коли засіяні сталевим зерном стояли поля, коли кров'ю наливався кожен метр нашої родючої землі, а карі очі кожен ранок дивляться в червоне вранішнє небо.
Всьому приходить кінець. Зникає війна, жертви, каліцтва, муки, сльози. Залишаються лише спогади. "Ніхто не забутий, ніщо не забуто!"
Пам'ять. Ми знаходимо її в старих жовтих фотографіяїх, із давніх речей фронтовиків, які недають згаснути спогадам про ті старашні дні. Жахіття війни відбилися не тільки на передовій, де клали свої голови сини України, а й у вікнах старенької батьківської хати. Надривалося серце сивих матерів без своїх синів. Єдиною розрадою були писані в окопах листи від рідних солдатів. Молоді голубки-жінки назавжди залишалися вдовами назавжди. Кожному з воїнів хотілося вижити, хотілось повернутись додому.
Ніколи не забудемо тих, хто пролив свою кров за нашу Батьківщину.