Вправа 2. Записати текст відповідно до правописних норм. Виділені речення перебудувати, зберігаючи текст. Проаналізувати словниковий склад тексту. Виписати слова іншомовного походження, добираючи українські відповідники. Запальна дискусія закінчилася. Ваші аргументи перемогли аргументі другої сторони були відкинуті.. Поставте себе тепер на місце опонента неприємно програвати і бачити що всі учасники дискусії підтримали вашого супротивника. Перемога збудила Вас і природно було б тріумфувати проте не забувайте ваш супротивник пішов пригнічений і самотній не змінивши свого погляду. Поразка викличе в нього неприязливе до Вас ставлення і він захоче колись відплатити Вам.
Подумайте чи не краще залагодити справу таким чином щоб ваш супротивник після дискусії не залишався самотнім, щоб не відчув озлобленості й гіркоти поразки. Чи не краще на закінчення дискусії сказати примирливим або приятельським тоном А тепер варто мабуть підбити підсумки нашої розмови. Отже сторона Х (тобто супротивник) має рацію в питаннях про... що ми повністю визнаємо. З іншого боку під час дискусії ми дійшли висновку що питанні про... нам слід обговорити ще раз. Те що Ви вказали на питання в яких Ваш опонент мав рацію спонукає його погодитися на Ваші пропозиції щодо інших питань.
Запам’ятайте там де один тріумфує у другого виникає неприємне почуття програної справи Отже слід якнайбільш коректно поставитись до справи свого опонента-супротивника (З посіб.).
Його охопив сумнів: «Чи те я роблю, що слід? Чи здатний на це? Чому так тягне у невідоме?» І він зупинився серед шляху, подивився навкруги. Хоча дорога стелилася рівна й широка, він не міг іти далі: неспокій і невдоволення собою переповнили його. А обіч дороги громадилися вершини, які здавалися стрімкими й неприступними.
Їх оточували непрохідні хащі, яруги, стрімчаки й бескиди…
І все ж він зійшов з дороги й крізь нетрі та чагарі заторував власну стежину до вершини. І вже ніщо не могло зупинити сміливця. Він здіймався все вгору і вгору. «Божевільний!» — жахалися одні. «Відчайдушний!» — захоплено вигукували інші. «Щасливий!» — зітхали ті, які через свою кволість, не могли піти за першопрохідцем.
А були й такі, що заздрили й зневажали сміливця.
Але він здіймався на вершину, де не ступала ще нога людська. І то було його покликання й безсмертя. Як важливо в житті знайти себе, доки не пізно, доки ще молодий!
А йому йшов тридцять другий. За спиною в ньогоі вчителювання, участь у боях, робота в газеті художником, карикатуристом. Читачі в кожному номері шукали дотепні малюнки, під якими стояв підпис «Сашко». Друзі приходили до нього в майстерню, щоб подивитися, як під пензлем народжується пейзаж чи людський тип. І називали його талановитим.
А його не задовольняли ні карикатури, ні акварелі, ні олійні праці. Він почувався невдоволеним, бо відчував у собі силу творця нового мистецтва, що тільки-но утверджувалося. І однієї ночі він рішуче виходить зі своєї майстерні, щоб ніколи до неї не повернутися. Залишає назавжди мольберт, фарби, картини, поспішає на вокзал, сідає в поїзд, що везе його в Одесу. А вранці він уже стоїть перед директором кінофабрики й промовляє три слова:
— Хочу стати режисером!