У мого товариша сьогодні день народження, я піду до нього на свято. Спочатку я привітаюсь із Сашком та його гостями, потім вручу йому подарунок, дарувати я буду великого трансформера, тому що знаю що він їх дуже любить. Потім Сашко проводить мене до святкового столу, правильна поведінка за столом позіціонує вас як людину, з якою приємно мати справу. І навіть під час домашнього обіду не треба сидіти розвалившись, класти лікті на стіл або розмовляти з набитим ротом, а тем паче у гостях, тому я буду дуже ввічливим. коли мені буде пора йти додому, я скажу всім до побачення і піду.
Релігія ніколи не була єдиним виявом духовності людини. На всіх етапах розвитку цивілізації вона мала своїх опонентів. З огляду на роздвоєність людської природи та здатність індивіда усвідомлювати як свою могутність, так і слабкість, як свою величну свободу, так і свою рабську покірність, як свою богоподібність, так і залежність від природної необхідності — такий стан є скоріше закономірним, аніж випадковим. Складна й суперечлива людська природа сприяла тому, що в усі часи були ті, хто не задовольнявся безапеляційними церковними догматами. Силою власного розуму у тривалих клопітких пошуках вони прагнули знайти власні відповіді на найскладніші питання. Ось чому у процесі історичного розвитку з'явилася така форма духовної культури, як вільнодумство.
Вільнодумство — ідейно-духовна течія, що визнає право людини на свободу мислення, вільне пізнання сутності світу, критичне ставлення до усталених поглядів і переконань.
Вільнодумство відображало прагнення людини вирватися із зовнішньої та внутрішньої духовної несвободи. Не було б його, не було б і розвитку релігії, людство не мало б того в своєму прогресі, що засвідчує силу, велич розуму і дії. Згідно з Біблією Бог, створивши людину за своїм образом і подобою, надав їй здатність оцінювати вільно, адже саме так діяв він під час творення світу. Тому ігнорувати вільнодумство як важливий здобуток у розвитку людського духу не можна.
Объяснение: