рідна мова - не полова : її за вітром не розвієш
бабиних груш не руш : свої тряси і бабі неси
замкнув вовка межи вівці - нехай тюрму знає
живемо, як сорока на тину - хто не йде - сполохне
добре бідному : од багатства голова не болить
Бідний і на тім світі на панів робитиме: пани в котлі кипітимуть, а бідняк дрова носитиме
Добре найнявся: дають рано води, а ввечері пити
Любов – не пожежа: займеться – не погасиш.
Зовиця – як синиця: вона все хвостом вертить.
Брати – що коти: вони погризуться і помиряться
Говори до гори, гора горою : вона стоїть собі в спокою.
У старого голова, як решето: багато було, та висіялось.
Наговорила: на осиці кислиці, а на вербі груші
Така господиня: на три городи – одна диня
Ото ткач: нитка рветься, а він в плач.
Объяснение:
ответ Прежде всего вспомним, что к личным местоимениям относятся я, мы, ты, Вы, он, она, оно и они.
Падежные вопросы к одушевленным предметам совпадают в винительном и родительном падежах, эти падежи отвечают на вопрос кого?Чтобы не запутаться с падежами, в которых стоят личные местоимения, можно воспользоваться довольно простым Взять какое-нибудь "контрольное" имя существительное, например, первого склонения, и подставить его в предложение вместо личного местоимения. У имен существительных первого склонения формы винительного и родительного падежей не совпадают, и зная падежные окончания существительных первого склонения, можно легко вычислить падеж: винительный или родительный.