зимовий ліс-це величний замок в якому творяться дива. його срібно-сиві дерева неначе сердются і не хочуть пускати у казку. здається що все в ньому крижане і холодне. десь в глибині душі цьго лісу ще щось є живе. це струмок. він вперто ллється з гір- нехоче помирати.
Срібний ліс потону у сніжному океані, що так і нагортає на нього кожного дня сиві хвилі метелиці. А коли ще й вітер почне сердитися, то крижані, свинцеві гребні ніби ланцюги сковують кожний порух гілочок. Так і стоїть ліс понурий і холодний. Майже всі пташки покинили його у самоті. Але щоранку він має розраду - малі снігурі немов маленькі сонечка, пробуджують сонні дерева. Вони безустанно ллють свій радісний дзвенькіт і струшують з дерев перлові прекраси, що ніби маленькі намистинки сіються на сріблясий килим.