В художественном произведении есть свое бытие, но это не бытие жизни. Бытие жизни неповторяемо, — бытие художественного произведения бесконечно повторяемо при новом чтении. Бытие жизни умирает во времени, бытио художественного произведения вновь оживает при чтении, независимо от ушедшего времени. Бытие жизни всегда часть и включено в общий поток жизни, уносящий его, — бытие художественного произведения замкнуто в себе, изолировано от меняющегося бытия жизни. Бытие жизни совершается вне предопределений нашего разума, — бытие художественного произведения всегда предопределено творцем. Для бытия жизни не поставлена цель, — художественное произведение создано всегда для определенной цели, оправдывающей его бытие. Бытие жизни может быть непостигаемо разумом, но будет существовать, а бытие художественного произведения, не будучи постигаемо разумом, не существует. Если мы перейдем к людям, живущим в бытии художественного произведения, например, Алеша, Дмитрий, Грушенька, Смердяков и т. д., то увидим следующее: Человек жизни может быть в разных бытиях, — человек художественного произведения живет только в его бытии. Человек жизни, родясь и старея, умирает; человек художественного произведения бесконечно повторяет свою жизнь. Целей существования человека, в жизни мы не знаем, а в художественном произведении для человека всегда намечена цель.
Когось із них я знаю з дитячого садка, з кимсь познайомилася вже в школі. Всі ми дуже різні, а поєднує нас школа, іноді – спільні нтерес. Я знаю, що коли ми закінчимо школу, те все розбіжимося в різні сторони, будемо рідко зустрічатися, наші погляди на життя поміняються, будуть нові проблеми, нові друзі й недруги, але шкільні товариші залишаться в пам’яті назавжди. Мене охоплює смуток, коли я зауважую, що ми невблаганно ростемо, втрачаємо дитячу щиру радість. Якщо обманюємо, то всі изощреннее, якщо любимо, то усе хворобливіше, якщо віддаємо, то усе безжальніше. Тому, напевно, мені й подобається творчість В. Крапивина, у його добутках дружба – це любов, хвороблива й світла. Але це в добутках, а в житті – ми спілкуємося, співробітничаємо, приходимо на виторг один одному, особливо на уроках. У нас загальні радості й неприємності. Ми заздримо тому, хто через хворобу не прийшов у школу, але не думаємо про те, що йому, може бути, зараз дуже погано. Ми в азарті можемо посміятися над одним з нас, а через п’ять мінут забути про це. Ми звикли до отрутних жартівА коли ми минулим улітку пішли всім класом у похід спочатку було весело, потім дівчиська утомилися, а хлопці забрали в них рюкзаки й волокли їх на собі, як і свої. До ночі вони розбивали наметове містечко й збирали прості, а ми готовили вечерю на багатті й відпочивали. Потім були гітара й пісні, дзенькіт комарів і солодкий сон, Наступного дня ми рушили далі по маршруті, і так тиждень. Ми звикли, що хлопці стають іншими: уважними, турботливими, сильними, кмітливими. А в школі все повторилося: жарту, глузування, сарказм. Але було літо, і я знаю, які ми інші, теперішні. І ми дружимо набагато міцніше, ніж здається з першого погляду. І будемо пам’ятати один одного через двадцять, сорок літШкола ще зовсім порожня. Незвично тихо. Я швидко піднімаюся на третій поверх і підходжу до вікну. Сьогодні я прийшла раніше, тому що ми з Мариною чергові. Але вона чомусь спізнюється. Проходить десять мінут, і коридори наповнюються веселим дитячим шумом. Дзенькає дзвінок, і все розходяться по своїх класахУ кабінет входить наш учитель історії. Він розповідає нам про героїчні подвиги древніх римлян і греків. Це захватывающе цікаво!На першій зміні в нас зарядка, що проводять старшокласникиСпереду ще чотири уроки. Серед них мій самий улюблений – географія. Сьогодні я довідалася, як потрібно орієнтуватися на місцевості. Тепер можна сміло відправлятися із друзями в похід – не заблудимося. Так на кожному уроці ми вивчаємо щось цікаве, довідаємося багато нового й корисногоОкончились уроки. Куди піти? Як багато потрібно встигнути зробити! Хочеться сходити на виставку квітів, пограти з молодшою сестрою. Але зараз я поспішаю на тренування, де мене чекають тенісна ракетка й м’яч. Тренер знову буде вчити відпрацьовувати удари й удосконалювати техніку гри. Можливо, незабаром я поїду на показові змагання. А після тренування я поспішаю додому, адже скільки уроків потрібно встигнути вивчити. Вільного часу майже не залишається, але я рада, що день був плідним і я не витратила час зрячи
