ответ:Кажуть, що природа мовчить та не вміє розмовляти. Але це не так. Приходиш до лісу і чуєш, як тріскотять старі дерева, як віє вітерець, як хрустить під ногами гілля. Все це – мова землі. А як приємно восени почути, як шумить листячко, як накрапує дрібний дощик. Такі звуки – спів природи. Вона ніби промовляє до людей. Природа то хоче полаятись за недбале ставлення, то подякувати за те, що ми є. Звуки природи надихають, єднають нас із нею. Послухаєш її мову і здається, що ти – частинка всього всесвіту.
Написати - написав, написала, написало, написали.
Говорити-говорив, говорила, говорило, говорили.
Сіяти-сіяв, сіяла, сіяло, сіяли.
Різати-різав, різала, різало, різали.
Стояти-стояв, стояла, стояло, стояли.
Шукати-шукав, шукала, шукало, шукали.
Падати-падав, падала, падало, падали.
Полоти-полов,полола,пололо,пололи.
Ходити-ходив,ходила,ходили,ходило.
Бігати-бігав,бігала,бігало,бігали.
Літати-літав,літала,літало,літали.
Радіти-радів,раділа,раділо,раділи.
Плакати-плакав,плакала,плакало,плакали.
Сміятися-сміявся,сміялася,сміялося,сміялися.
Співати-співав,співала,співало,співали.
Объяснение:
Осінній дощ багатьом може здатися похмурим, довгим, занудним, злим. По суті так воно і є: його холодні краплі рідко кого втішать, хіба вже якихось мазохістів або ... закоханих. Так-так, повірте що комусь цей дощ зовсім не байдужий. Ми киваємо на його холодність, а він тим часом комусь зігріває душу і серце. А взагалі літній дощ, як і осінній не можна оцінювати однозначно ... Вони можуть бути дуже навіть мінливі та взаємодоповнюючі. Захоче літній дощ - піде восени, а той - у свою чергу влітку. Ми ж радіємо всьому, що є на цій планеті і, в тому числі, будь-якому дощу.