Я дуже люблю сучасну українську пісню. Дуже довго я думав, яка ж із пісень найулюбленіша? Але ж, мабуть, то все-таки "Червона рута", слова й музику до якої написав славетний композитор і поет Володимир Івасюк. Ця пісня знайома мені дуже давно.
Може, десь у лісах ти чар-зілля шукала,
Сонце-руту знайшла і мене зчарувала.
Так автор звертається до коханої. У цій пісні дівчина — то є чаклунка, яка вміє причаровувати хлопців, ходить по таємничих гірських стежках, навіть не зворушуючи поснулих трав.
Пісня "Червона рута" зворушує своєю красою та якоюсь незбагненною чистотою почуттів. До того ж Володимир Івасюк зміг вдихнути в рядки та мелодію цієї пісні щирий український дух. Мабуть, саме тому "Червона рута" нині є нашою всеукраїнського пісенного фестивалю. Я вважаю пісню "Червона рута" одним із найдосконаліших творів сучасної
української естрадної пісні.
Перший вид це дощ, який ллється з неба ранньою осінню. Духм'яний аромат пожовклого листя, яке ще не зовсім перефарбувалось в кольори сезону. Дерева наче змінюють колір волосся, десь лисття зелено-жовте, а десь вже жовто-червоне. Листя потроху спадають у низ до землі та ніби починають утворювати кольоровий килим.
Другий вид дощу не такий гарний як перший, цей вид відпувається в кінці осені.Виходячи на вулицю ми хочемо побачити пухнасті дерева, але ми бачимо багато грязі, лисття яке хоче вибратися з грязьового полону та голі дерева, які ніби померли під холодним дощем, який ллє і вдень, і вночі.