Немовля важко назвати сміливим. Воно дуже потребує піклування батьків, щоб вижити, але завжди голосно про це сповіщає. Трішки підрісши, дитина починає пізнавати світ. І їй це вдається, оскільки вона безстрашно вирушає до будь-якого предмета, що її зацікавив. Звичайно, батькам доводиться стримувати цю сміливість, щоб не наразити дитину на небезпеку.
Ставши старшими, деякі люди так і продовжують бути шукачами, незважаючи на маленькі чи великі перешкоди на своєму шляху, інші ж починають боятися, їхнє життя нагадує човен, що пливе за течією річки без керманича. Та виходить так, що саме в людей, котрі не бояться шукати кращих шляхів, доля складається щасливіше, вони більшого досягають у житті. Найкращі спортсмени, письменники, художники, науковці — це люди постійного пошуку, яким ніколи не бракує сміливості.
У кожного з нас у житті може трапитися ситуація, коли ми опинимось перед серйозним вибором, і зробити його, вибрати той чи інший варіант дій — теж велика сміливість. Не треба боятися цього, бо зміни завжди відбуваються на краще: ми або відразу побачимо свою правоту, або навчимося на власній помилці обирати кращий варіант. Тільки сміливі завойовують міста, тож не біймося завойовувати власне життя!
Объяснение:
На мою думку, правильне і перше, і друге твердження. Адже справжній друг має і допомагати, і радіти за тебе. Та якщо у тебе все-таки є такий чудовий друг, то теж потрібно намагатися дотримуватися цих правил. Бо той, хто не до в тяжку хвилину, той автоматично перестає бути другом. А якщо не радіти за чужі успіхи, то зі сторони може здатися, що ти просто заздриш.
І тут ми плавно переходимо до заздрості. Те, шо заздрити не можна, знає кожен. Та от чи справді він ніколи не заздрить? Ще краще усі знають, що у дружбі заздрощам не місце. А як щодо товаришів - вони ж не друзі. Але все-таки заздрити не можна нікому - навіть незнайомим людям, не кажучи вже про товаришів та найкращих друзів.