Недарма вважається, що праця облагороджує людину. Адже задля того, щоб зробити будь-що добре, потрібно вчитися та розвиватися. Уміла в своїй справі людина – наче митець, що створює шедевр. ЇЇ рухи красиві та відточені, хоч вона малює картину, хоч рубає дрова. Отаке захоплення в мене завжди виникає, коли я гаю, як моя мама вишиває "хрестиком" картини. Моя мама дуже любить вишивати. Раніше вона часто робила вишиванки у народному стилі, як її навчила бабуся. Зараз їй подобається вишивати величезні, ніби намальовані картини. Хоч вишивати хрестиком і не складно, це потребує майстерності та терпіння. Мама сідає біля вікна чи лампи та дістає з шухляди п’яльця зі спеціальною тканиною, різнокольорові нитки та ножиці, та схему картини, надруковану на папері. Вона акуратно розкладує все необхідне та приступає до роботи. Голка в маминих руках просто літає! Мама швидко та легко робить стежки, рахуючи їх пошепки. Зайву нитку вона обережно відрізає гострими ножицями. В неї напоготові декілька голок з різними нитками, бо для однієї картини може знадобитися не менше десяти кольорів. Час від часу мама відсувається від своєї картини та дивиться, чи все зробила правильно. У цей час вона не любить, коли її відволікають, бо мусить стежити, щоб не збитися зі схеми. Коли мама втомлюється, то акуратно збирає своє приладдя назад у шухляду та деякий час роздивляється, що в неї вийшло. Мушу визнати, вона ніколи не буває повністю задоволена результатом, хоча її картини виходять дуже гарними. Та мама вважає, що завжди можна зробити ще краще – швидше та акуратніше. Тому вона з радістю береться за нові роботи, щоб навчитися новому.
Учому краса і багатство української мови? український поет володимир сосюра в часи великої вітчизняної війни закликав: любіть україну у сні й наяву, вишневу свою україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її солов'їну. у кожному художньому творі ми знаходимо золоті зерна добра, барвистої краси мови. а мова наша дуже багата. нею можна висловити найскладніші думки, найтонші почуття і переживання, передати враження про побачене, почуте, прочитане. про красу і багатство української мови влучно говорить український поет олександр підсуха у вірші "мова": ой яка чудова українська мова! де береться все це, звідкіля і як? є в ній ліс-лісок-лісочок, пуща, гай, діброва, бір, перелісок, чорноліс. є іше й байрак! мова — одне із чудес, за якого люди найтонші відтінки думок і почуттів. вона віддзеркалює душу народу, його історі мова — то цілюще джерело, і хто не припаде до нього вустами, той всихає від спраги. століттями мова народу була тією повноводою річкою, яку ми називаємо поезією. поетична грань живе в слові, і слово немислиме без неї, як немислима річка без води. наша рідна мова — запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів. проголошення незалежності дало право зайняти українській культурі належне їй місце. а основою, джерелом культури є материнська мова. а яка ж красива, яка милозвучна ота материнська рідна мова. яка багата у висловах, порівняннях, метафорах, гіперболах.
