1. Дзвенять пташки в садах рясних, сміються знову трави, квіти (О. Олесь). 2. Тут, за хатою на осонні, росли вишні вздовж дерев'яної огорожі, за ними купчилися кущі малини та смородини
(Є. Гуцало). 3. Дзвенить у зорях небо чисте, Палає синім льодом шлях (Д. Павличко). 4. Ось і сонце
Вся природа радіє йому: сміються поля, дзвенять у повітрі бджоли, птахи розспівалися в діброві
(Ю. Збанацький). 5. Защебетав соловейко пішла луна гаєм (Т. Шевченко). 6. Пригріло сонечко, об-
потягло орача в поле (М. Коцюбинський). 7. З нього можна було писати лицарів, богів,
апостолів, великих учених чи сіятелів: він годивсь на все (О. Довженко). 8. Я бачу: ту кору пробива-
ють зелені голови жаб, розкривають широкі рожеві роти, а відтак плямкають мокрими губами, немов
старі ласуни (М. Коцюбинський). 9. Біля самої дороги проглянула купка молоденьких печериць; далі
хтось розбризкав по траві суниці; на бiлiй черешні соковито рожевіють ягоди (М. Стельмах).
сохла земля
in Di-Bonigami
т
