Знання людині потрібні для розширення її світогляду. Саме знання допомагають людині жити та розвиватися як особистості.
А й справді, знання — це сила, яка допомагає відчиняти двері будь-куди, тобто можливості. Але людина, яка не прагне до пізнання, ніколи не побачить всю красу та велич світу, не зможе відчути їх на собі.
Ми вживаємо їжу для підтримання гарного самопочуття та одержання енергії. Знання ж — це живлення для нашого мозку та наших думок. І, як і їжу, їх необхідно постійно добувати. А також потрібно завжди мати на увазі, що «знання — це ще не розум…». Можна багато чого знати, але не використовувати це, і саме тоді всі добуті знання дорівнюють нулю.
Знання можна віднести до одного з найбільших скарбів людини, скарб, ціну якого визначає сама людина. Щоб заволодіти ним, потрібно постійно вчитися, цікавитися новими речами, не боятися відкривати сторінки нової книги. І пам’ятати, що «чого б ти не навчався, ти навчаєшся для себе». Ти і тільки ти обираєш для себе шлях, по якому йти. Знання допомагають людині дістатись свого джерела, а не насолоджуватись чужим.
Ну или
Навіщо потрібно вчитися? Я вважаю, що вчитися потрібно для того, щоб бути освіченою та культурною людиною. Що це означає? Це означає володіти системою знань і умінь, необхідних для життя. Потрібно вчитися, щоб володіти не тільки рідною, а й іноземними мовами, багато читати й вчити напам’ять уривки з класичних творів. Треба тренувати можливості своєї пам’яті, поповнювати словниковий запас, вивчати нові слова, нові терміни та наукові поняття.
Я певен, що необхідно давати своєму мозку привід вчитися, а значить розвивати свій інтелект. Слід прагнути до знань, розширювати свій кругозір: відвідувати театри, музеї, виставки. Дуже важливо бути ерудованою людиною, обізнаною у багатьох сферах життя. У цьому обов’язково до книги, інтернет, особист та дослідження. Щоб бути культурним, треба вчитися бути добрим, відповідальним, щирим, великодушним, вміти цінувати прекрасні витвори мистецтва, знати історію та культуру своєї Батьківщини, її національні традиції.
У всі часи дружба вважалася великою цінністю, у скіфів вона перевірялася кров’ю. Дружба оформлялася спеціальним договором і клятвою: надрізавши пальці побратими зливали цю кров. Лицарська мораль ставила чоловічу дружбу навіть вище кохання і сім’ї.
Зараз дружні почуття не такі важливі, як в давнину. Завжди людина знаходилась в пошуку надійного друга, партнера. Дружба часто допомагає змінитися на краще. Людина, котру вважають другом, більш за всіх знає про тебе, допомагає у важку хвилину та підтримує. Але хвилює запитання: якщо ця людина зрадить тебе? Тоді не має бажання довіряти кому-небудь зовсім. А тоді самотність?
Самотність дає зрозуміти, що ми маємо потребу в надійних, близьких друзях, можемо віддати їм часточку самого себе. Згадаємо героя новели О. Генрі «Останній листок» - Джонсі. Хвора дівчинка кожного дня рахувала листки плюща, бо лікар повідомив її, що коли відірвиться останній листок вона помре. Берман - герой цієї новели весь час пив і коли дізнався про хворобу дівчинки, намалював листок плюща, який довго не відривався від гілки. У Джонсі з’явилась надія на майбутнє. Григорій Сковорода навчав бути обачним у виборі друзів.
«Немає нічого небезпечнішого, ніж підступний ворог, але немає нічого отрутнішого від удаваного друга. Жоден диявол ніколи не приносить лиха більше, ніж такі удавані друзі».
Хотілось би на все життя оточити себе лише вірними та надійними людьми, тому що зрада ближнього – завжди гірша, ніж нападки зі сторони ворога