Объяснение:
До болю стискалося серце поета від думок про страждання рідного народу в кріпацькій неволі, яку гнобителі намагалися видати за веління "всемогутнього справедливого" бога. І тоді з'явилася потреба сказати останнє слово рідному народові, закликати народ порвати кайдани і "вражою кров'ю" окропити волю, потреба висловити палку віри у світле майбутнє батьківщини, у велику вільну нову сім'ю, де і його борця за щастя народу згадають..."незлим тихим словом". Так з'явився "Заповіт". Шевченко написав цей твір наприкінці 1845 року, перебуваючи майже у безнадійному стані. Але міцний організм Тараса Григоровича переміг тяжку хворобу. Отже, не судилося "Заповіту" стати останнім словом народного співця. Після того Шевченко написав ще багато творів, які прославили його. Та не забувся й "Заповіт". Музику на текст "Заповіту" писало багато композиторів. Та пісня поширилася з музикою, що була створена полтавським учителем Гордієм Павловичем Гладким. І в наші часи, вшановуючи Шевченка, ми співаємо "Заповіт", покладений на музику полтавським учителем.
1. Коло самого дому, під вікнами, росли кущі жовтої акації.
2. Тут, серед степової тиші, казка сама просилася в слова.
3. Ліворуч нього, у кутку, стояло велике, у людський зріст, трюмо.
4. Живуть там, довкола маминої й батькової хати, вітри і птахи, і сонце, і земля твоя, і твій рід, і твої перші кроки.
5. Давно, в дитячий любий вік, в далекім ріднім краї я чула казку.
6. Над Оболонню висять білі, аж прозорі, хмарки.
7. Від вас, батьків, залежить краще майбутнє ваших дітей.
8. Людям хотілося жити, тобто творити, працювати.
9. Терміни, чи спеціальні слова, вживаються для точного найменування певного наукового поняття.
10. Федька радо, з підскоком, біг до сусідів.
11. Під синім склепінням високого неба розкинувся широкий, аж до самого обрію, степ.
Відокремлені уточнювальні члени речення виділені жирним шрифтом.
У сполучнику — характер будови (простий чи складений), сурядний (єднальний, протиставний, розділовий) чи підрядний і що поєднує.