Кожна людина має в житті свою мету. У більшості вона одна – знайти своє кохання. Та ми часто не помічаємо, що самі будуємо перешкоди на шляху досягнення цілі. Ви запитаєте як? Та людина просто починає гнатися за порожньою зовнішністю, а не за багатою душею. Нині ми гаємо і таку проблему, що батьки молодих людей із заможних родин аж ніяк не хочуть чути про одруження своєї доньки хлопцем із незаможної родини. Виходить у стосунках кохання не головне ?
Видатна письменниця Ольга Кобилянська у своєму творі «Земля» піднімає одвічну проблему засудження батьками кохання молодих людей із різних, за грошовим статусом, сімей. Івоніка Федорчук хоче одружити свого старшого сина з нелюбою йому Парасинкою тільки тому, що їхні наділи «граничать між собою, становлять одну рівнину, їх сила однакова». Але Михайло йде на конфлікт з батьками, бо дійсно кохає Анну, не зважаючи на те, що вона бідна наймичка. Покохавши бідну дівчину Михайло готовий зректися навіть спадкової землі і податися в місто з коханою, якщо батьки не дадуть їм благословення. Неможливо також оминути талановиту комедію Івана Карпенко-Карого «Хазяїн». По при висміювання людської пристрасті до збагачення автор також звертається до проблеми кохання за розрахунком. Усі помисли Пузиря спрямовані на одержання прибутків, і він дає фальшиву згоду на шлюб своєї доньки Соні і вчителя Калиновича, лише заради власної вигоди. У питаннях кохання і шлюбу Соня сміливо й рішуче відстоює своє право на щастя. Вона обрала собі нареченого, не через гроші (звичайний вчитель – небагатий), а за покликом серця. І вона згодна вийти за нього заміж, навіть коли батько не дасть на це дозволу. Отже, кохання – це світле почуття, що для декого стає сенсом життя, і дійсно, у стосунках воно найголовніше: люди ладні віддати всі багатства і статки, заради того, щоб бут з коханою людною.
Літо... Літечко... Скільки хорошого і теплого у одному тільки слові. А скільки хороших асоціацій... Літні канікули, літній відпочинок. Літо - пора року, яка поєднує у собі все найкраще, що відбувається протягом року. І нічого не може затьмарити приємних вражень від літа, ні робота, ані спека. Адже влітку, казкові краєвиди милують гостре око мудрої людини, яка вміє вбачати красу. Он на голубому, шовковому небі чисті, білосніжні і пухкі-пухкі хмаринки. А розташувалися вони як гарно. Вони, мов коштовні прикраси на краєчках головного убору. А далі, на лінії горизонту, небо плавно переходить у зелене, своєрідне море. Море соковитої, мякої травички, між якою де-не-де зустрічаються пухнасті головки кульбаб. В обличчя повіє теплий літній вітерець і здається - чого ще треба для щастя.