Колись давним - давно жили в реченні слова , не ділилися вони тоді за значенням Не було ні головних , ні другорядних членів речення. Жили всі на рівних : весело , спокійно...
Але одного разу трапилася в реченні метушня. Усі слова сполошилися.
-Як погано!
-Хто тут головний?
Кому ми доручимо свою команду ? Немає ні матусі , ні батька. Нікому замовити за нас ні слівця. Стали думати вони й гадати. Як же вийти з цього становища ? Кого ж головним можуть назвати ? І нарешті вони визначилися.
-Той , про кого говориться в реченні , буде головним для нас. ім'я йому - ПІДМЕТ . А що робити йому в реченні , тут ПРИСУДОК буде допомагати. Стануть вони нам батьком і матір'ю. Ну , а всі інші слова будуть їхніми діточками.
-Я буду означати предмет , на який спрямована дія або стан , і відповідатиму на питання непрямих відмінків ( кого? чого? кому? чому? кого? що? ким? чим? на кому? на чому? ). Ім'я моє буде ДОДАТОК.
Усі слова на місце стали та значення прийняли. Метушня припинилася , знову настав лад. Кожен тепер буде виконувати свою роль у реченні.
Називний ві́сім мільйо́нів дев’ятсо́т со́рок п’ять ти́сяч чоти́риста вісімдеся́т сім
Родовий восьми́ (вісьмо́х) мільйо́нів дев’ятисо́т сорока́ п’яти́ (п’ятьо́х) ти́сяч чотирьохсо́т вісімдесяти́ (вісімдесятьо́х) семи́ (сімо́х)
Давальний восьми́ (вісьмо́м) мільйо́нам дев’ятиста́м сорока́ п’яти́ (п’ятьо́м) ти́сячам чотирьомста́м вісімдесяти́ (вісімдесятьо́м) семи́ (сімо́м)
Знахідний ві́сім мільйо́нів дев’ятсо́т со́рок п’ять ти́сяч чоти́риста вісімдеся́т (вісімдесятьо́х) сім (сімо́х)
Орудний вісьма́ (вісьмома́) мільйо́нами дев’ятьмаста́ми (дев’ятьомаста́ми) сорока́ п’ятьма́ (п’ятьома́) ти́сячами чотирмаста́ми вісімдесятьма́ (вісімдесятьома́) сімома́ (сьома́)
Місцевий у восьми́ (вісьмо́х) мільйо́нах дев’ятиста́х сорока́ п’яти́ (п’ятьо́х) ти́сячах чотирьохста́х вісімдесяти́ (вісімдесятьо́х) семи́ (сімо́х)