Найважливіше, що є у кожної людини – це її близькі. На мою думку, сім’я – це найбільший скарб. Я вважаю, що кожен повинен її берегти. По – перше, коли ми приходимо у світ, наші батьки роблять все, для того, щоб ми росли здоровими і щасливими. Тому, що рідні найбільше люблять нас. Підтвердженням цього є те, що вони роблять для благополуччя і радості дітей: навчають ходити, розмовляти, ведуть в садочок та до школи, хочуть, щоб ми були чесними, добрими і справедливими, вкладають частинку своєї душі. По – друге, коли малюки виростають, завжди повертаються у рідний дім. Це засвідчує, що куди б життя не закинуло, і ким би ми не стали, батько й ненька завжди раді нас бачити. Прикладом для мене є моя сім’я. Я виросла у цілковитій любові та щасті. Батьки та сестра – найрідніші для мене. Щоб не трапилось, ці люди завжди готові підтримати, дати мудру пораду. Вони – мій скарб, який хочеться оберігати, який є найцінніший. Звідси можна зробити висновок, що сім'я – скарб кожної людини. Варто пам’ятати про це. Бо найщиріші, найдобріші люди у нашому житті – батьки, брати і сестри та родичі – наша любов.
З давніх пір мова допомагав людям розуміти один одного. Чоловік неодноразово замислювався над тим, навіщо він потрібен, хто його придумав і коли? І чому він відрізняється від мови тварин та інших народів. На відміну від сигнального крику тварин, за до мови людина може передати цілу гаму емоцій, свій настрій, інформацію.
В залежності від національності, у кожної людини своя мова. Наша рідна мова дуже гарна, народні пісні і вірші завойовують увагу з перших слів. Він дозволяє своєму народові займати почесне місце в світовому суспільстві.
У світі багато народів, і у кожного своя мова, тому щоб краще один одного розуміти, люди вивчають іноземні мови, але ніколи не забувають рідну. Кожен цікавий і гарний по-своєму. Той, хто вільно володіє іноземною мовою, може працювати перекладачем.
Розмовляти – так само природно, як їсти, пити, дихати. Однак знання мови не є вродженим, нас навчають батьки і суспільство. Мова відрізняє нас від інших людей.
Без знання російської мови, людина не зможе навчатися, працювати, спілкуватися з друзями. І, навпаки, з його до люди можуть передавати один одному цінну інформацію, традиції і знання з покоління до покоління, робити щось разом. Тому дуже важливо цінувати мову свого народу, розвивати вміння вести розмову, і по можливості вивчати інші мови.
Дзвіни́ця Софі́йського собо́ру — дзвіниця собору святої Софії у Києві, пам'ятка української архітектури в стилі українського (козацького) бароко[1][2][3]. Є одним з українських національних символів та символів міста Києва[3][8][9].
Збудована в 1699–1706 роках[5][7] коштом гетьмана Івана Мазепи[1]. Значно перебудовувалась у 1744–1748 роках за проектом Йогана Шеделя, у 1851–1852 роках за проектом єпархіального архітектора Павла Спарро надбудовано четвертий ярус[5]. Вертикальна домінанта Верхнього міста[1]. Складова частина Національного заповідника «Софія Київська»[10].
Занесена до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО під № 527 (в комплексі монастирських споруд Собору Святої Софії)[11]. Є пам'яткою культурної спадщини національного значення, охоронний номер № 1/2[12].
Объяснение: