ІІ варіант « Іменник. Відмінювання іменників» 1. Позначте рядок, у якому всі іменники належать до I відміни : а) виноград, вогнище, плем'я, лебідь;б) ясен, водій, лівша, дощ;в) вікно, князь, лицар, роздоріжжя; г) шлях, автомобіль, поштар, слоненя.
Душа летить в дитинство, як у вирій, Бо їй на світі тепло тільки там. (Л. Костенко) І так необхідно, щоб кожен щомиті світився для когось! Бо так необачно себе лише гріти (А. Листопад) Не зневажай душі своєї цвіту, Бо з нього виросло кохання наше. Не гідна ти дочкою лісу зватись, Бо в тебе дух не вільний, лісовий А хатній, рабський. Я щастя не маю і в мріях не бачу Бо іншії мрії у серці ношу. (Леся Українка) Земля прекрасна тому, що на ній живуть дзвінкоголосі малюки. (Ю. Бедзик) На морі ставало темно, тому що з берега насувала важка чорна хмара (О.Донченко )
Твір «Мій рідний край» Я народився та живу в Україні, це моя Батьківщина, мій улюблений куточок Землі. Я дуже люблю мальовничу українську природу. Безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. В усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. Хоч, я впевнений, на Землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. І я б також хотів подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі.
Тут, в моєму рідному краю, живуть мої найближчі люди – батьки та друзі, знайомі та сусіди. Завдяки ним я відчуваю себе частиною життя, почуваю себе як удома – потрібним та коханим. Звичайно, інколи між нами трапляються випадки непорозуміння, та це не псує наших відносин. Люди, що живуть поруч зі мною, розділяють ті ж радощі, турботи та сподівання, незважаючи на те, хто вони за національністю та якою мовою розмовляють. Бо рідний край – це не місце на карті, не держава навіть, це кохання в серці.
Мій рідний край – це мова, пісні, книжки. Це знайомі з дитинства казкові герої. Це найперші спогади про власне життя. На мою думку, втратити все це – величезне горе. Згадуючи про людей, яким доводилося залишати Батьківщину та жити на чужині, я можу уявити, як важко їм було. А ще гірше – бачити свій рідний край у занепаді, зруйнованим війною…
Усі ми на Землі – добрі сусіди, кожен з нас іде непростим шляхом власного життя. Ми маємо поважати одне одного. Я хочу, щоб ми жили мирно, щоб назавжди зберегти недоторканими дорогі для нас рідні місця, що для кожного з нас свої власні
Бо їй на світі тепло тільки там. (Л. Костенко)
І так необхідно, щоб кожен щомиті світився для когось! Бо так необачно себе лише гріти (А. Листопад)
Не зневажай душі своєї цвіту, Бо з нього виросло кохання наше. Не гідна ти дочкою лісу зватись, Бо в тебе дух не вільний, лісовий А хатній, рабський. Я щастя не маю і в мріях не бачу Бо іншії мрії у серці ношу. (Леся Українка)
Земля прекрасна тому, що на ній живуть дзвінкоголосі малюки. (Ю. Бедзик)
На морі ставало темно, тому що з берега насувала важка чорна хмара (О.Донченко )