Батьківське щастя – просто «бути»?
У світі існує дивне протиріччя, з яким ми не погоджуємось в молоді роки, проте саме його обираємо, стаючи дорослими батьками. Ви помічали, що наші батьки (та й ми самі, у кого діти дорослі) вважаємо за природне думати менше про себе, і більше про наших нащадків? Бува так, що і не голодуємо, але можемо не з’їсти смачненьке самі, щоб дати поласувати дітям чи онукам. Чи є гроші – нехай вони собі щось візьмуть, а нам вже і не треба… Так, батьківська шляхетність вражає, але і занепокоює. Все починається з малого: там відмовились, тут віддали дітям, на це не звертаємо увагу, про це не згадаємо, щоб не потурбувати, а в результаті - з’являється хвороба чи слабкість, і діти з онуками товчуться у ліжка старих. Бува, що до останнього не говорять літні люди, приховують те, від чого відмовляються і що переносять. Але життя і роки беруть своє, і страждати доводиться не тільки тому, хто хворіє, а й тому, хто переймається поруч. Скажіть, чи відмовиться дитина до батькам? – Вона зробить все можливе, тільки б урятувати цих рідних людей! Це природно і людяно. Проте з іншого боку, поставте собі запитання: чи схочуть батьки зайвий раз потурбувати дитину задля власної користі? – Ні, вони знайдуть причину не робити цього. Пам’ятайте про це кожного разу, коли зустрічаєтесь чи телефонуєте, чи навіть згадуєте власних батьків. Не варто чекати, що вони доповідатимуть Вам про слабкості чи хвороби. Придивіться, прислухайтесь – ви, хоч і не лікар, але завжди помітите те, що їх непокоїть. Якщо ж Ви дійсно бажаєте батькам довголіття – хоча б раз на рік відведіть їх до лікарні для комплексного медичного огляду. Повірте, багатьом літнім людям в країнах Заходу це дозволяє економити чималі гроші, адже виклики приватних лікарів коштують значно більше. У сучасних умовах життя в Україні, наявність документів, де зазначено все про здоров’я пацієнта (як в Паспорті Здоров’я від «Великої Родини»), дуже часто рятує життя, адже швидка до не завжди має час на дослідження причин хвороб. Це полегшує життя всім: лікарі чітко розуміють, що Вашим батькам може спричинити загрозу, а самі батьки не страждають від того, що час марнується на дослідження їх стану. Розумієте, про що ми хочемо сказати? Так, міжнародна програма «Велика Родина» піклується не тільки про здоров’я – ми глибоко переймаємося і моральними аспектами життя українців – відносинами дітей до батьків і навпаки, проблемами сімей і одиноких людей. Найстрашніше, з чим доводиться мати справу – це люди, які втратили родину, а разом з нею і сенс життя. А що таке родина? – Батьки і діти! Щоб все було добре, потрібно лише приділяти увагу рідним людям, дбати про них, спілкуватись, і берегти найцінніше – їх здоров’я. Всім батькам хочеться не просто «бути», а бути щасливими якомога довше. Саме ми, діти, маємо про це постійно пам’ятати! Це наш обов’язок.
Якось раз зібрався один фермер, на ім'я Гаспар, повернути своєму господареві борг. Прийшов він до нього додому і питає у служниці:
- Господар-то будинку?
- А де ж йому бути? Сидить за сніданком разом зі своїми приятелями.
- Тоді скажи йому, що приніс я позичені у нього гроші.
Втекла служниця і тут же оповістила господаря:
- Прийшов до вас Гаспар, гроші приніс.
- Дуже добре! Проведи його до мене, - розплився в усмішці господар і, повернувшись до приятелів, додав: - Це один з моїх боржників, неабиякий дурень. Ось побачите, яку славну жарт я над ним зіграю. Він нічого і не помітить, зате ми посміємося досхочу.
Ввела служниця Гаспара в кімнату.
- Здрастуйте, господар.
- Здорово, Гаспар, здорово.
- Ось приніс вам гроші.
- Молодчина, Гаспар! Сідай он там, біля каміна. - Відпочинь, мабуть втомився з дороги.
Присів Гаспар на краєчок лавки і втупився в усі очі на господаря і його гостей. А той підморгнув приятелям і питає у Гаспара:
- Ну, що новенького на фермі?
- Так ось, господар, трапилася у нас дивовижна штука! Принесла наша корова цілих п'ять телят.
- П'ять телят ?! - здивувався господар. - Не може того бути. Що ж робить п'ятий теля, коли інші четверо молоко ссуть?
- Що робить? Так то ж саме, що і я зараз: по сторонам дивиться.
- Хм ... - пробурчав господар, вловивши натяк. - Гей, Сюзанна. подай Гаспару тарілку!
Принесла служниця Гаспару тарілку, і сів він за стіл. Поставили тут перед господарем величезне блюдо смаженої риби.
Поклав він на тарілку Гаспара дві маленьких худих рибки. Взяв їх фермер за хвіст, підніс до вуха, прислухався і, похитавши головою, знову кинув на тарілку.
- Чи не хочеш ти сказати, що вони не дуже свіжі? - запитав господар, підморгуючи гостям.
- Не в тому річ, господар, - почухав за вухом селянин. - Рік тому потонув в річці мій дядечко. Ось я і запитав у рибок, як йому там живеться. Тільки не втішили вони мене, сказали, що нічого про дядечка моєму не знають, так як з'явилися на світ вже після цієї сумної події ... Візьму-но я краще он того здоровенного коропа. Може, хоч він мені відповість ...
- Ось дивак! Ну бери, коли треба ...
Після риби принесли зарум'янений окіст.
- Гаспар, чи не хочеш шинки?
- Із великим задоволенням...
- Тоді угощайся, - запропонував господар і простягнув селянинові крихітний шматочок.
Проковтнув Гаспар шматочок і крякнув схвально: - Славний окіст!
Вийняв він з кишені складаний ніж, відрізав від окосту добрий шматок, з'їв і знову потягнувся до окосту ...
- Послухай, Гаспар, мені, звичайно, не до лиця переривати твою трапезу, але врахуй: у того, хто занадто багато шинки їсть, відбирає мову. Чув про це?
- От що сказали, господар, а то у мене жах яка балакуча баба ... Візьму-но я, з вашого дозволу, залишок окосту та й змушу її весь з'їсти. Може, тоді перестане вона мене пиляти.
Забрав Гаспар шинку і відкланявся, а господар-то про всяк випадок до дверей вирішив його проводити.
Тільки вийшли вони з кімнати, як схопилися тут приятелі за боки і давай сміятися. Ось і зрозумієте самі, над ким вони сміялися? У всякому разі, не над Гаспаром!