На вихiдних Дмитро дивився телебачення, де собаки пригають крiзь обруч. Йому так сподобадась як жiнка весело переставляе обруч,а собаки пригають крiзь нього то в одна мiсто то в друге, i також захотiв щоб його пес Джек весело стрибав в обручi. Вiн даже старався, але нiчого не вийшло. Джек сидiв та висунувги язика вертiв хвостиком. Трiшки подумавши Дмитро крикнув
-Е iдея! Вiн знайшов у мережi iнтернет вiдео-уроки для дресеруаання собак.
Трiшки позаймавшись Джек став виконувати команди якi просив показати йому хлопчик. Песик був щасливий, що змiг зробити заажання, а Дмитрик теперь вважав себе справжнiв дресеровщиком (сорри за ошибки,у меня было это задание в 6 -5 классе, досоовно не помню, и сорри за ошибки у меня нет русской клавиатуры)
Влітку я з друзями часто вибирались на природу. Ми брали із собою їжу, влаштовували пікнік. Потім усі грали в м*яча, а я лежала і просто гала за красою природи.
Яке ж тут усе гарне! Блакитна вода річки виблискує на сонці. Хвилі припливають до берега, розбиваються. Так знову і знову. По річці плавають дикі качки. Вони перегукуються між собою. Над водою літають різні пташки, які на секунду спускаються до води, хапають проворними дзьобиками якусь комашку чи черв*ячка і піднімаються в небо.
А наскільки ж чудове тут небо! Воно таке мінливе и незалежне. Спочатку небо здавалось мені блакитним, але потім я розгледіла білі хмаринки. Вони були схожі на різні фігурки. Он хмаринка схожа на коника, там - на квіточку, а ще далі на грушу. Яскраве сонце сліпило мені очі, і я відволіклась.
З іншого боку навпроти річки росли дерева. вони спокійно стояли, ніи насолоджуючись таким чудовим літнім днем. Від найменшого подиху вітру їхні гілочки коливались.
Знизу у травичці я побачла ягідки брусниці і чорниці. Присівши, щоб зірвати їх, мій погляд зупинився на чомусь маленькому та чорненькому. Підійшовши ближче, я зрозуміла, що це був їжачок. Відразу ж мені захотілось взяти його на ручки, крикнути друзям, щоб підбігли сюди. Але все-таки я вирішила не турбувати маленького їжачка і мовчки гала за ним. Він проворними лапками рухався прямо на мене, напевно - мене не бачив. Я зрозуміла, що їжачок повзе до ягідок, і встигла роздивитись його маленьку мордочку з чорними очками та довгеньким носиком.
Відірватись від цього маленького чуда мене змусили друзі. Вони вже досхочу награлись у м*яч, і ми вирішили йти додому.
Усі розмовляли, вселились, а я йшла і думала про цю красу природи. Тож давайте берегти її, щоб і наші діти змогли побачити все те, що бачили ми!
Объяснение:
о друзи я скачав соби нову класну гры называеться воно название. Там я граю вид першои особы могу бигаты лазати падати
дальше сам ок