Суфікс - це значуща частина слова, що стоїть відразу після кореня і служить звичайно для творення слів. Своє словотвірне значення суфікс виражає тільки у зв'язку з кореневою морфемою. Наприклад, суфікси -ець, -ист, -іст утворюють назви осіб чоловічої статі за належністю до організації, партії, політичної чи наукової течії: партієць, ідеаліст. Але в поєднанні з коренями слів, що позначають дії або предмети, утворюють назви осіб за родом діяльності: шити - швець, таксі - таксист, піаніно -піаніст. Суфікси -от(а), -ість, -изн(а), -інь у поєднанні з коренями прикметників, які виражають ознаки або властивості предметів, утворюють назви абстрактних понять: доброта, відважність, крутизна, просторінь.
Префікс - це значуща частина слова, що стоїть перед коренем і служить звичайно для творення слів. Своє словотворче значення префікс виражає, приєднавшись до готового слова, тому похідне слово з префіксом завжди залишається в тій самій частині мови. Префікс надає похідному слову нового значення. Наприклад: весна -провесна, здоровий — прездоровий, просто — архіпросто, співати — проспівати, наспівати, переспівати.
Префікс - це значуща частина слова, що стоїть перед коренем і служить звичайно для творення слів. Своє словотворче значення префікс виражає, приєднавшись до готового слова, тому похідне слово з префіксом завжди залишається в тій самій частині мови. Префікс надає похідному слову нового значення. Наприклад: весна -провесна, здоровий — прездоровий, просто — архіпросто, співати — проспівати, наспівати, переспівати.
ответ:Символічний світ Сковороди можна трактувати як культуру. Культура - це сукупність символів і загальний символ, за до яких відбувається зустріч іманентного й трансцендентного. Як Біблія вимагає символічного прочитання, так і культура повинна виявити свій істинний смисл, схований за масивом символів. Мета кожного символу Біблії - вести людину до пізнання невидимого. Перед очима людини повинна впасти завіса буквального, історичного світу й відкритися вічність. Таким чином, завдяки третьому символічному світу, невидимий світ перетворюється на видимий і стає можливим для сприйняття.Підсумком філософських і життєвих пошуків Г.С. Сковороди е розроблене ним учення про щастя. Щастя він розглядав насамперед як стан незалежності від зовнішніх умов існування й стан душевного спокою. Уся його філософія органічно пов'язана з його життям і спрямована на утвердження духовності як адекватного середовища людського існування. Ідейну позицію Г.С. Сковороди вирізняло й специфічне ставлення до соціального світу, до сучасної йому цивілізації. Він проповідував духовну активність індивіда, але це зовсім не означало його соціальну активність. Український мислитель був в опозиції до сучасної йому соціальної організації й культури. Водночас він не збирався змінювати існуючий порядок у цілому, підкоряти його певній ідеологічній системі. Для нього дорожчий автономний індивід, який розуміє, що відбувається навколо. У цьому індивідові й слід розбудовувати все те, що належить до сфери духу, тобто культуру. Мета людини - опанувати духовне багатство і таким шляхом досягти істинного щастя. Заперечення Г.С. Сковородою сучасної йому цивілізації - це неприйняття того зла, що панувало в ній, але це не втеча від реальності, а спроба формування, вирощування в собі справжньої реальності - реальності духу, що і є культурою.
Объяснение: надеюсь :0