Два основні принципи ставлення до людей
Мати репутацію симпатичної людини, відчувати любов, повагу, прихильне ставлення людей до себе - законне прагнення кожного. Але як цього досягти? Щойно сказаним ми зовсім не маємо наміру підвести читача до висновку, що слід прагнути подобатися кожному і так само любити всіх і вся. Це було б неправильно, та такого й не може бути. Хочемо, щоб кожен, хто читатиме книжку, добре запам'ятав ці слова.Абсолютно однакових людей не буває. Так само як немає людей цілком хороших або цілком поганих. У різних ситуаціях за різних обставин одна й та сама людина веде себе неоднаково. Люди різняться багатьма властивостями, у них різний досвід, риси характеру, вдача, у кожного індивідуальна і шкала позитивних якостей, які він визнає і відповідно до яких себе поводить.
Можливо, ви зітхнете: все це, мовляв, прекрасно, але є чимало людей, які так не схожі між собою, а проте подобаються всім. І, нарешті, ви й самі намагались якось поліпшити себе, щоб усім подобатись, але з цього нічого не вийшло. Отже, прагнення подобатися іншим має кілька своїх "але". Справа в тому, що в кожної людини своя вимога до "масштабу" популярності. Ті, кого не люблять одні, можуть бути улюбленцями інших. І, врешті-решт, прихильність можна за певних обставин дуже швидко втратити (наприклад, тоді, коли хтось поведе себе щодо іншого не так, як той сподівався) або, навпаки, здобути (знову ж таки несподіваним добрим вчинком). А потім є люди, яких взагалі усі недолюблюють.
Звичайно, для людини набагато краще, коли до її інших позитивних якостей додається ще й авторитет. Проте не слід прагнути до нього скрізь і завжди. Так, чого доброго, можна стати й смішним. До того ж у кожного з нас, певна річ, є що в собі виправляти. Адже саме від вас великою мірою залежить те, як до вас ставляться інші. Подумайте, чи не занадто ви егоїстичні, заздрісні, недовірливі, марнославні, легковажні, нешляхетні, малонадійні, чи нема у вас ще якихось негативних якостей.
Ні підручника, в якому написані правила, вивчивши які відразу стаєш хорошим другом. Дружба народжується сама по собі, для неї немає законів.
Друзів не може бути багато, але якщо пощастить, то поруч з’явиться така людина, з яким не боїшся говорити про найпотаємніше, довіряючи йому, як собі. Він не буде чекати прохання про до він побачить сам, коли до потрібна, і надасть її. При цьому зовсім неважливо, стільки буде потрібно душевних і фізичних сил – той, хто став вашим другом, не думає про це.
Дуже багато людей готові пройти на до в біді, такі вже ми є, ми вміємо співчувати. Але, дуже небагато тих, хто щиро, з відкритою душею, порадіє вашим успіхам. Повірте, це набагато важче. Такої ж думки дотримується Пауло Коельо, описуючи справжнього друга. Це той, хто обов’язково буде поруч в радості, разом з вами переживаючи ваші перемоги. Хоча, є й інші «добрі» друзі – ваші страждання багатьом з них доставляють внутрішнє втіху, хай навіть ні їх особі скорботне вираз.
Справжній друг ніколи не зрадить, він буде вірити вам тоді, коли інші відвернуться. Ніхто не застрахований від помилок, з кожним може статися щось неприємне. Пережити удари долі, навіть ті, в яких винні ми самі, набагато легше, якщо є моральна підтримка одного. Він не відвернеться, не видалить ваш телефон, він буде завжди на зв’язку, знайшовши слова підтримки. Кожен може вважати себе щасливчиком, якщо йому пощастило, і в його житті є люди, або одна людина – справжній друг. І, без сумніву, можна пишатися, коли хтось скаже, що ви стали його хорошим другом, справжнім.
Якщо друг справжній, то він не стане слухати, як деякі говорять про вас нешанобливо і бридко, він зробить так, що в них надовго зникне бажання вести подібні розмови.
Перед хорошим справжнім другом не потрібно прикидатися, намагаючись виглядати краще. Можна залишатися самим собою, зі своїми слабкостями і «тарганами» в голові – вас завжди приймають таким, яким ви є. Неважливо, скільки ви подзвонили одному в двері, ви завжди знаєте, що вам відкриють, скажуть «привіт», запитають, що будеш пити, чай або кава. Це так: будинок одного – ваш будинок, в якому ви потрібні.
У житті ми зустрічаємося і розлучаємося з людьми. Ті, про кого ми говорили, як про друзів, зникають, «несправжні» не затримуються надовго. Проте живучи на різних континентах, хороший друг поруч, він назавжди, для нього відстань не перешкода. У важкий період він кине все, щоб сидіти навпроти вас і хустинкою витирати ваші сопелькі.
Зібравшись з друзями в тісній компанії, буває важко згадати, коли зав’язалася дружба, що послужило приводом для її початку. Зате в пам’яті назавжди залишаються життєві випадки, коли друзі знаходили вихід з самих безвихідних ситуацій, впоратися з якими самотужки не вийшло б.