1)Складнопідрядним з підрядною частиною місця є речення *
А)Ти борися за луг зелений, де колись виглядав свою милу.
Б) А на тому місці, де стояла тінь, іскрило сонце широкою плямою.
В) Біля осокорів, де він зустрів свою долю, загримів гарматний грім.
Д) А там, де береза витісняла сосну, усе залите було бенгальським вогнем.
Г) Біля ставка, де ми прощалися, нам випало зустрітися після довгої розлуки.
2) Складнопідрядним зі з'ясувальною частиною є речення *
А)Література, яка має Тичину й Довженка, не має права збідніти.
Б )Спинюсь я і довго буду слухати, як бродить серпень по землі моїй.
В )Хоча на історії дід і не знався, та все ж з ним цікаво було побалакати.
Д)Мирон бережно підступав до станції, де вже потяга не було.
Г) І як за сонцем повертає сонях, так довго вслід чомусь дивились ми.
3)Складнопідрядним з підрядною частиною міри і ступеня є речення *
А)Лани зеленого збіжжя, що саме красувалося в той час, дрімали тихої ночі.
Б)Стара верба від старості зомліла, забула, що сказав їй водяник.
В) Цвіте липа так буйно й розкішно, що все місто плаває в задумливому мареві.
Д)Ти ніяк не можеш зрозуміти, що без науки неможливий розвиток суспільства.
Г)За все, що взяв від пирога життя, платити доведеться по рахунку.
4)Складнопідрядним з підрядною частиною мети є речення *
А)Якби лелека голосом озвався, то грек, мабуть, не дуже б здивувався.
Б)Я нічого не вартий, якщо не в спромозі комусь до
В)Я Нептуну півкопи грошей в руку суну, аби на морі шторм утих.
Д)Не стануть святами ніколи будні, хоч як би там не мудрували трутні.
Г) Якби я турбувався лиш про себе, вже б онімів давно від самоти.
Федько - головний герой оповідання Володимира Винниченка. Він був хлопцем-розбишакою, яких часто можна зустріти у наших дворах. Його батьки були бідними. Часто підкреслювали, що і Федько "мужичиня". Просили, щоб не водився з Толиком - сином господаря, у котрих вони винаймали квартиру.
Федько виділявся серед ровесників неабиякою силою, був задиракою та полюбляв битися, адже завжди виходив переможцем. І одівався відповідно: «картуз набакир,... чуб йому стирчком виліз з-під картуза, очі хутко бігають» та ходив «руки в кишені,..., не поспішає, ... навіть груди підставляє, так наче йому тільки того й хочеться, щоб його вдарили каменем».
На початку твору не хочеться схвалювати Федька, адже він часто ображає своїх друзів. Але згодом читач розуміє, що перше враження неточне. Федько добрий, адже віддає змія і свої нитки. Він вигадливий, повний енергії і сили, сміливий та спритний. Сусідських хлопцям цікаво з ним. З кожної наступної сторінки починаєш захоплюватися Федьком, його правдивістю та відданістю друзям. Хоч хлопець часто спокушає до бешкетних витівок господарського сина Толика, але терпляче зносить покарання, «за ремінь не сердиться, ... розуміє, що так і треба». Перейти річку по кризі намірився Федько. Всі друзі із захопленням і переживанням гали за витівкою. Вони вірили в нього, бо були переконані у його спритності, передбачливості та сміливості. Те, що тільки один Федько кинувся на порятунок Толі, свідчить про товариськість, співчуття, героїзм героя.
Трагічний випадок на річці показав усім справжнього Федька – надійного друга та відважного рятівника.