1. Відповідність між характеристиками дієприкметників і реченнями, в яких вони вжиті. 1) пасивний, у знахідному відмінку множини Б) Кошлаті гриви хлюпали в груди, повивали ноги, хапали за високо ЗВЕДЕНІ копита й тягли в глибінь (В. Дрозд). 2) пасивний, у називному відмінку множини В) Злегка стелилися крізь сутінки ПРИГЛАДЖЕНІ лігвища вітрів (В. Дрозд).
3) пасивний, у родовому відмінку множини А) Навколо Шептала росла, ширилась аж до трав'яних, УТАЄМНИЧЕНИХ обріїв воля (В. Дрозд). 4) активний, у знахідному відмінку множини Д) Він похапцем відбирав з-поміж сухуватих стернин важкі, ОДСИРІЛІ на дощ колоски (Гр. Тютюнник).
2. Відповідність між реченнями та вираження в них обставин. 1) обставина виражена прислівником: Г) Править хтось малим човенцем, СТИХА весла підіймає (Леся Українка).
2) обставина виражена відмінковою формою іменника з прийменником:
В) Попливла б я НА СХІД СОНЦЯ. (Леся Українка) 3) обставина виражена дієприслівником: А) ВГАМУВАВШИСЬ, лось лизнув припорошену снігом землю (Є. Гуцало).
4) обставина виражена інфінітивом:
Б) Я прийшов ВИКОНАТИ княжу волю (В. Малик).
3) Такий вид підрядного речення можна приєднати до поданого головного. 1) Ця подія сталася саме тоді, … (КОЛИ?) В) обставинне часу. 2) … однак студенти склали іспит. (НЕЗВАЖАЮЧИ НА ЩО?) Д) обставинне допустове.
3) Це не та зупинка, … (ЯКА?) А) означальне. 4) Журналістка повідомила, … (ЩО?) Б) з’ясувальне.
Батьківщина — що ж це таке? У кожної людини поняття Батьківщини своє. Для когось є мала Батьківщина — це вулиця, будинок, де він жив, а для когось є і велика Батьківщина — це країна, де людина народилася і виросла. Взагалі, поняття Батьківщини не залежить від територіальної кордону. Головне, щоб людина, де б він не знаходився, знав, що він — частинка цієї місцевості. Батьківщина — те місце, куди людини «тягне» всією душею і серцем, куди б йому хотілося повернутися, не дивлячись ні на які перешкоди і обставини; те місце, за яке він стоїть «горою» і прагне захистити, зберегти і зберегти його.
1. Відповідність між характеристиками дієприкметників і реченнями, в яких вони вжиті.
1) пасивний, у знахідному відмінку множини
Б) Кошлаті гриви хлюпали в груди, повивали ноги, хапали за високо ЗВЕДЕНІ копита й тягли в глибінь (В. Дрозд).
2) пасивний, у називному відмінку множини
В) Злегка стелилися крізь сутінки ПРИГЛАДЖЕНІ лігвища вітрів (В. Дрозд).
3) пасивний, у родовому відмінку множини
А) Навколо Шептала росла, ширилась аж до трав'яних, УТАЄМНИЧЕНИХ обріїв воля (В. Дрозд).
4) активний, у знахідному відмінку множини
Д) Він похапцем відбирав з-поміж сухуватих стернин важкі, ОДСИРІЛІ на дощ колоски (Гр. Тютюнник).
2. Відповідність між реченнями та вираження в них обставин.
1) обставина виражена прислівником:
Г) Править хтось малим човенцем, СТИХА весла підіймає (Леся Українка).
2) обставина виражена відмінковою формою іменника з прийменником:
В) Попливла б я НА СХІД СОНЦЯ. (Леся Українка)
3) обставина виражена дієприслівником:
А) ВГАМУВАВШИСЬ, лось лизнув припорошену снігом землю (Є. Гуцало).
4) обставина виражена інфінітивом:
Б) Я прийшов ВИКОНАТИ княжу волю (В. Малик).
3) Такий вид підрядного речення можна приєднати до поданого головного.
1) Ця подія сталася саме тоді, … (КОЛИ?)
В) обставинне часу.
2) … однак студенти склали іспит. (НЕЗВАЖАЮЧИ НА ЩО?)
Д) обставинне допустове.
3) Це не та зупинка, … (ЯКА?)
А) означальне.
4) Журналістка повідомила, … (ЩО?)
Б) з’ясувальне.