Наприкінці 50-х років минулого століття, розкидана світами, українська спільнота активно організовується довкола ідеї гідного пошанування Тараса Шевченка, генія і пророка свого народу, на честь «круглої» печальної дати — 100-річчя від дня його смерті. Найрезультативніше ця ідея почала здійснюватися на американському континенті, в Канаді і США.
У цілому північноамериканська шевченкіана, не враховуючи календарів, лише за два роки — 1960-1961 — поповнилася 36-ма новими виданнями, загальним обсягом 3950 сторінок. Осторонь цієї справи, звичайно, не міг стояти, обраний 1951 року предстоятелем Української православної церкви в Канаді, митрополит Іларіон, відомий донедавна в науковому світі, як професор Іван Огієнко.
Отметь как "лучший", если понравился ответ ʕ•ᴥ•ʔ
Людина є господаром, паном і сином природи. Людина відповідає за природу, так як це її дім. Кожна людина повина пам'ятати, що ніхто не збереже її дім, як це зробить вона сама. Ми залежні від природи, тому звемось її синами. Завдяки природі ми дихаємо, п'ємо, їмо, живемо. Якщо ми будем не дбало ставитись, не цінувати те що маємо, то зовсім скоро того не стане і не стане нас. Ми повині поєднувати в собі сина, господара і пана природи з цього всьго має бути 1 ціле, інакше не буде нічого. Треба мати той баланс і його втримувати. Ми повині панувати над природою, допомагати їй: садити дерева, квіти, прибирати за собою. Повині бути господарями, що б не дати іншим бруднити, руйнувати нашу мати, так як ми є і синами. Усе в руках людини та людина іноді зробить набагато більше заради себе з нехтуючи наслідками. Машини, заводи все це потроху руйнує природу і самих нас, хоч ми того не помічаємо. Бережіть природу- це не зробить ніхто крім вас.
(Писала на бистру руку за помилки не ручаюсь, прочитай добре і поперевіряй)