Хірурги-ті лікарі,які допомагають людям позбутися предмету,який не може перетравлватися у шлунку.
Спочатку вони роблять ренген,щоб побачити якого розміру цей предмет а потім везуть в операційну.Щоб постраждалий міг легко дихати під час операції беруть приладдя для відкриття горла,а потім засовують дихальну трубку,а на кінці у дихательної трубки є отвір,до якого засовують повітряний шланг.Тампон мокаємо в йодовий розчин та змазуємо живіт повністю.Маркером креслемо те місце,де потрібно розрізати живіт,а коли розріз зроблено,то беремо затискачі та поширюємо розріз,щоб потім розсунути печінку та розрізати шлунок.Розрізали шлунок,засунули камеру,завдяки пінцету витягли предмет,зашили шлунок голкою та ниткою,звільняемо печінку та рану і нарешті зашиваемо
"В праці, тільки в праці справжнє щастя" Старовинна мудрість говорить, що людина - творець свого щастя. З цим, мабуть, треба погодитись, тому що справжнє щастя - це передусім вміння прекрасно любити життя і людей. Щастя - це горде відчуття своєї вагомості в суспільстві, але, мабуть, чи не найважливіше - це вміння віддавати вся свої сили, своє душевне тепло, полум'я свого серця служінню людям. І саме така самовідданість, народжена високим гуманізмом, і робить людину щасливою. І все ж таки, де криється коріння справжнього щастя? Відповідь може бути одна: в праці.
У свій час великий педагог А. С. Макаренко правильно говорив про важливість трудового виховання. Згадати хоча б його "безнадійних вихованців, які вже встигли побувати "на дні" суспільного життя. Здавалось, ніхто і ніщо не спроможний очистити їхні душі від бруду. Але благородні вчинки і безкорислива праця дала змогу радісно забриніти струнам у їхніх душах, повернути їх у русло чесного життя. Саме праця забезпечила їм щастя повноцінного життя.
Відомі всі висловлювання Олександра Довженка: "Прекрасна людина в бою за Батьківщину. Прекрасна вона в стражданнях і в смерті за неї. Але найсвітліша краса її в труді". І ця глибока думка переконливо розкрита автором у його безсмертній "Поемі про море", де показано красу людини в праці. Глибоко філософськими словами закінчується цей твір: "Любіть землю! Любіть працю на землі, бо без цього не буде щастя нам і дітям нашим ні на якій планеті".
Такий фінал твору, на мій погляд, глибоко символічний: він вказує на ті проблеми, які стоять перед молодим поколінням.
Звеличити, збагатити людину, зробити її життя справді повноцінним і багатогранним може лише всесильна любов до інших людей. Такі високогуманні погляди і поривання здатна дарувати людині творча праця.
Цей неперевершений героїзм, цю нездоланну силу і красу творчої праці нашого народу оспівано в кращих творах української літератури. Мимоволі згадуються невмирущі слова з поезії Павла Тичини:
Усмішка в народу розцвітає. Кожен каже: й я свій труд несу! Відбудова! - труд переростає у красу.
У цих нібито й простих словах криється глибокий філософський зміст. І дійсно, тільки в процесі чесної безкорисливої праці людина по-справжньому здатна зрозуміти красу життя, велич людського існування. Лише тоді вона зможе повністю оцінити все те прогресивне, що створило людство в ході свого розвитку ввійти в чарівний світ прекрасного, збагативши свою душу неоціненним скарбом. А з іншого боку, саме це усвідомлення своєї повноцінності, збагаченості робить людську працю творчою і чимось наближає до мистецтва.
Але я гадаю, що будь-яка праця буде приносити людям користь, якщо людина обирає ту галузь праці, до якої вона більш за все здібна і яка здається більш корисною, а також таку, щоб її труд приносив якомога вагоміші результати. Для цього людині потрібні розум і знання.
Саме ця думка, доведена самим життям, оригінально зазвучала в поетичній творчості М. Рильського (збірка "Троянди і виноград"). Автор впевнено говорить:
У щастя людського два рівних є крила: Троянди й виноград, красиве і корисне.
Улюбленій справі людина віддає всі сили, всю енергію, всі знання, ця справа буде виконуватися краще, віддача, як говорять, буде більшою.
Отже, так і тільки таке життя можна назвати прекрасним. І лише в беззавітному служінні людству, в невтомній творчій праці кожний із нас зможе знайти справжнє людське щастя.
З давніх-давен українці є християнами. ще у 988 році Володимир Великий охрестив Київська Русь . з того часу наш народ проповідує християнство. минали роки, століття, та українці не зраджували своєї віри. Прикладом цього слугує Запорізька Січ. за волю, за мир, за країну, за віру козаки боролися до останньої краплі крові. у польових умовах, як відомо, важко збудувати церкву та проводити служби. Та це не зупиняло козаків. на підконтрольних територіях бійці будували маленькі каплички,церкви, в яких вони могли молитися та побути наодинці з собою. Іноді головними наставниками народу і воїнів були священики, що попри тяжкий час підтримували людей, вселяли надію в їхні серця. Віра- це те, що об*єднує людей з різними поглядами на життя, думками, характерами. Саме єдність в ці складні для україни часи до здобути перемогу.
Хірурги-ті лікарі,які допомагають людям позбутися предмету,який не може перетравлватися у шлунку.
Спочатку вони роблять ренген,щоб побачити якого розміру цей предмет а потім везуть в операційну.Щоб постраждалий міг легко дихати під час операції беруть приладдя для відкриття горла,а потім засовують дихальну трубку,а на кінці у дихательної трубки є отвір,до якого засовують повітряний шланг.Тампон мокаємо в йодовий розчин та змазуємо живіт повністю.Маркером креслемо те місце,де потрібно розрізати живіт,а коли розріз зроблено,то беремо затискачі та поширюємо розріз,щоб потім розсунути печінку та розрізати шлунок.Розрізали шлунок,засунули камеру,завдяки пінцету витягли предмет,зашили шлунок голкою та ниткою,звільняемо печінку та рану і нарешті зашиваемо
проріз.
Хірурги наші рятівники.