я не знаю , может кто подойдёт , больше нечого не нашлось
Объяснение:
Жил был Градусник. Обычно он спокойно спал в своём пенале. Градусник вынимали из пенала только тогда, когда у Маленького Пети поднималась температура.
Мама укладывала Петю в кроватку и помещала Градусник ему в «подмышку». Затем Мама прикладывала Пете на лоб мокрый холодный компресс, отчего Петя капризничал и даже плакал.
Градуснику было очень жаль Петю, и он попросил волшебника Магика ему Добрый волшебник придумал для Пети «Охлаждающий пластырь «МАГИКОпласт». Пластырь легко наклеивался на лоб, приятно охлаждал и не мешал играть. С волшебным пластырем Петя стал себя лучше чувствовать, перестал капризничать и быстро выздоровел!
Ніщо так не змушує задуматися як смерть близької або добре знайомої людини. Так вийшло і зі мною. Маленька десятирічна дівчинка ніяк не могла собі уявити, що сусідка, яку вона знала все своє коротке життя, раптом помре. Мама часто заходила до неї в гості, та й та не залишалася у боргу. Довгі осінні вечори протікали за кухлем чаю і нескінченними розмовами. Так тривало багато років. Неможливо було навіть уявити, що ці карі, серйозні очі, будуть закриті чиєюсь тремтячою рукою, а особа, рухоме і живе, раптом застигне, як гіпсова маска. Коли я зрозуміла, ЩО сталося, досить довго мені здавалося, що це несусвітня нісенітниця. Але ось з тих пір пройшло вже 3 роки і все стало навпаки - я не тільки можу уявити її живою, але й навіть як виглядала наша сусідка.Це жахливо, але саме такі уроки долі роблять нас дорослішим і мудрішим, а деколи і раніше терміну.