Розставте розділові знаки: 1. Наш обов»язок сумлінно вчитися і допомагати батькам.
2. Ми чуєм трав зелений крик дощів задумані рефрени.
3. I так свіжо і синьо у небі й душі тільки никнуть квітки посмутнілі.
4. Вирветься крик чи іржання та й знову у шумі зіллеться.
5. I сонце й день і вишня в цвіті і творчості крилата мить.
6. Безмежний золотий пшеничний лан.
7. Якось раз над містечком тиха місячна погожа ніч.
8. Кругом хати росли старі велетенські волоські горіхи.
9. Усякі дерева були в саду молоді й старі знайомі і незнайомі високі й низькі.
10. Рівний залитий сонцем степ одразу принишк.
11. Шумлять сади над берегами в моеї юності краю.
12. Бурлаки стояли ні живі ні мертві.
13. I сміх і гріх було дивитися на цю недоладну постать натоптану злобою і болем.
14. Ні не вагання рівновага стала долею митця.
15. Сидить батько кінець столу на руки схилився не дивиться на світ божий тяжко зажурився.
16. Усе було сучасні й давні пісні відомі й записані Нечуєм- Левицьким журливо-ліричні та з вогнемз «дригом».
17. Тут були і авіатори і танкісти і артилеристи.
18. Люблять жінки свою ланкову за слово тверде за веселу вдачу й надійну дружбу.
19. Наш обов»язок сумлінно вчитися і допомагати батькам.
20. Наша дума наша пісня не вмре не загине.
21. Вся долина здається залитою буйними зеленими морськими прозорими хвилями. 22. Вранці вдень і ввечері я чекаю звістку. 23. Як гостро свистить гострокрила примхлива одважна бездумна безумна як світ і життя ластівка.
24. В своїй хаті своя й правда і сила і воля. В яру колись гайдамаки табором стояли лагодили смолоскипи ратища стругали.
Школьные Знания.com
Задай вопрос из школьного предмета
yuliacat715
5 - 9 классыУкраїнська література 5+3 б
власна історія про івана силу
Реклама
Следить Отметить нарушение Jitnyakovskaya12 07.05.2016
ответы и объяснения
annaburyak777
Annaburyak777 Умный
Можу запропонувати таку історію з Іваном Силою:
Надворі стояла весна, дмухав легенький вітерець. Іван Сила зі своїм видатним тренером Брякусом збирався на змагання до Києва. Зі свого містечка вони вирішили добиратися автомобілем, адже ніщо не віщувало біди.
Несподівано небо почало хмуритись та чорніти, почувся гучний голос грому, яскраво засвітила блискавка. Потроху накрапував дощ. Це не абияк заважало їхати: дорогу поступову розмивало, вітер ламав кущі та скидав додолу дерева. Всюди стало темно і почалась справжня злива.
Проте Брякус та Іван поспішали на змагання та вирішили не зупинятись. Несподівано сталось лихо: щось важке та велике впало на дорого, автомобіль, що їхав попереду зник у темряві.
Брякус вийшов з машини та оглянув дорогу:
- Іване, сталось нещастя: дерево звалилось на машину. Треба терміново дістатись до найближчої станції та викликати до
- Докторе Брякусе, можливо, я до швидше? – запитав Сила, виліз із машини та підійшов до дерева, що впало.
Несподівано Іван підняв цей здоровенний дуб, що було середньостатистичній людині не під силу, та віджбурнув його подалі:
- Дякувати Богу, що привалило лише задні сидіння, на котрому нікого не було. Але машина потребуватиме сильного ремонту.
Чоловік з автомобіля почав потроху вибиратись та намагався оговтатись від шоку:
- Мужчини, щиро вам дякую! Ви стали моїми рятівниками!
- Немає за що, бо допомагати слабшим – обов’язок кожної людини!
Буря почала стихати та Іван з тренером продовжили свій шлях. На тих змаганнях Сила посів перше місце, а грошовий приз пожертвував тому чоловікові на ремонт машини.