Ви були в лісі, коли там панує зима? Не кожного року о такій порі ліс буває таким красивим, нині він незвичайний – чарівливий. Заходиш у це царство неземної краси й опиняєшся в полоні дивовижних вражень, коли навіть слова сказати не можеш голосно, аби не сполохати якогось дива.
Он дерева набрали на своє гілля стільки пухнастого снігу, що здається не витримають дрібненькі галузки, і зрине вниз білий водоспад. Усі дерева, кущі стоять припорошені сніжинками, ніби готуючись до якогось балу. Хочеться розмовляти пошепки. Та снігурі зовсім на це не зважають, їм приємно перелітати з гілки на гілку й струшувати сніг.
Білочки теж вискакують на прогулянку, щоб розвеселити себе й довколишніх птахів, які відразу злітають, якщо десь осиплеться сніг. І ліс наповнюється поодинокими звуками, такими ніжними й неповторними, ніби сама природа щось шепоче. Десь пташка обізветься, десь сніг, сиплючись до підніжжя дерев. Так приємно стояти й слухати ліс.
Объяснение:
Борщ – це дуже смачна національна страва українців. Я дуже люблю борщ, тому завжди допомагаю матусі під час його приготування. Спочатку ми варимо бульйон. Згодом я тру моркву та буряк на терці. Матуся ріже цибулю та перчик. Додаємо олійку на пательню та кидаємо туди моркву, цибулю та перчик. Згодом обсмажуємо буряк. До засмажки додаємо томат. І по нашій квартирі починають літати приємні аромати. Засмажка пахне дуже смачно.
Коли бульйон приготувався, ми кидаємо до нього картопельку, вливаємо засмажку. Матуся ріже капусту, бо для мене ця справа є ще важкою. Я у цей час нарізаю зелень. У самому кінці ми додаємо капусту та зелень і накриваємо борщ кришкою. Татусь з братом завжди відчувають, коли борщ вже готовий і опиняються на кухні. Разом ми їмо цю страву та насолоджуємося її смаком
Шкода, що рослини не можуть рухатися: вони мають жити лише на одному місці. Так вказала природа. Можна тільки пофантазувати на тему того, що робила б рослина, якби вона раптом отримала б дар ходити та мандрувати.
Але рослини справді можуть мандрувати. Наприклад, з розсаднику до місця свого нового житла мандрують їхні саджанці. З місця на місце переїжджають рослини, яких господарі пересаджують, наприклад, квіти. Так мандрувала одна маленька фіалка. Вона проклюнулася у квітковому горщику до світу та виросла в господині, яка займалася розведенням різних сортів фіалок. Маленька квітка ніжного кольору розглядала своїх братів та сестер, які стояли на полицях у великій натопленій кімнаті. Фіалки ж полюбляють тепло.
Потім квітку перевезли на автомобілі разом з іншими горщиками до квіткового магазину. Там вона вперше розквітла, замилувавшись красою інших квітів. Квітка побачила в магазині розкішні троянди, елегантні тюльпани та пишні айстрі в букетах. На жаль, ці квіти вже були зрізані та мали скоро зів`янути.
Маленьку квітку у горщику чекала інша доля. Її купив молодий хлопець та подарував на день народження дівчині. А вона поставила на кухні горщик та стала дбайливо доглядати квіточку. Фіалці це дуже сподобалося, адже фіалки — ніжні та тендітні створіння. Їм потрібні особливі умови. Так чудово і скінчилися її мандрівка та пригода.
Объяснение: