Не знаю,но попробую .
Объяснение:
Не всі люди спроможні визнавати чужі успіхи ,порадіти за них.Це та досить рідкісна якість,що перевіряє людину на рівень духовності.
Заздрість-одна з рис характеру людини,що не приємна для інших.Ця риса характеру не дуже й хороша.Безкорисливість-дуже гарна риса ,для людини.Людина допомагає іншим,та навіть не очікує щось в подарунок,віддяку.Люди,що виражають нещиру ласкавість,то цю людину називають улестливою.Людей,що чинять честно ,поважають.Цих людей називають честними.
Вивчаючи історію різних держав, ми повинні пам'ятати завжди про історію свого народу, землі, на якій живемо.
Як не можна забувати власного батька і матір, так не можна забувати свій народ та його історію.
Не можна забувати нашої землі, бо це — першооснова. З неї ми вийшли, до неї і прийдемо. Люди не є людьми, якщо вони не мають ні мови, ні пам'яті, ні землі, ні роду.
Ми не знаємо, що принесе завтрашній день. Людина завжди живе вірою та надією на краще. Ніщо не приходить само собою, не змінюється без людини.
Щоб жити краще — потрібно краще працювати. Це стосується всіх, а людська праця потребує знань. Знання здобуваються в навчанні. Вчімось, щоб день сьогоднішній став гордістю для майбутнього.
Людина – це створіння, яке дуже часто
любить мріяти. Мабуть, кожна людина, ще у дитинстві, мріяла ким вона хоче стати: космонавтом, вчителем, лікарем… З часом її мрії
змінювалися, тому що змінювалась вона сама і світ навколо неї.
Мрії, як і кохання, надихають нас на подвиги, на рішучі дії. Людина, яка одержима мрією, забуває про реальність, створює свій маленький світ, який вбільшості випадків, не відображає той, в якому вона живе. Кожен з нас повинен мати мрію як ціль досягнення своїх планів. «Мрія - це відображення душі людини.»
Але не варто зациклюватись лише на мріях, потрібно пам’ятати про те, що ми уже маємо сьогодні. Трапляються такі люди, які заради здійснення своїх бажань готові піти на все, навіть, на злочин. Хіба може бути щасливою та людина, яка не цінує того, що в неї є?
«Починаєш цінувати - коли втратиш», - це справді так. Коли у нас усе є – ми навіть не уявляємо і не допускаємо в думках, що буде, коли в нас це віднімуть. Часто ми не поважаємо і не шануємо батьків, коли вони поруч, а коли їх не стає, тоді починаємо розуміти свої помилки, але уже пізно…
Щоб бути щасливою і доброю людиною – потрібно цінувати те, що маєш і не жити лише у мріях.