Відповідь:
1)З моря вставала рожева зоря, (дієприслівниковий зворот)→ розмальовуючи його безкраю просторінь привабливими кольорами. 2) Згодом золоте сонце, (дієприслівниковий зворот)→не виникнувши ще з моря ,← (дієприслівниковий зворот) послало свій промінь під небо на білі хмарки й затопило їх рожевим кольором із золотими розводами. 4) Весело глянули ті хмарки в блакитне море, (порівняння) як у люстро , (складне речення) і не можна було пізнати тепер, (складне речення, підрядна частина)→ де море, (складне речення) а де небо. 5) Нарешті з морської пелени виникло й саме сонечко. 6) З півночі дихнув вітерець і, (дієприслівниковий зворот)→ понадимавши на чайках вітрила, ← (дієприслівниковий зворот)погнав їх туди, (уточнення)→ на схід сонця (За А. Кащенком).
1. просте, розповідне, неокличне, двоскладне, повне, поширене, ускладнене відокремленим дієприслівниковим зворотом.
2. просте, розповідне, неокличне, двоскладне, повне, поширене, ускладнене відокремленим дієприслівниковим зворотом і однорідними присудками.
6. просте, розповідне, неокличне, двоскладне, повне, поширене, ускладнене відокремленим дієприслівниковим зворотом, однорідними присудками і відокремленою уточнювальною обставиною.
Пояснення:
Міні твір на тему " Моя майбутня оселя".
Пропоную наступний варіант твору:
Моя майбутня оселяЯ мрію про майбутнє життя, про професію, сім'ю, будинок. Свою оселю я уявляю, як високотехнологічне житло. "Розумний" дім - це для мене!
Електроенергію для житла будуть виробляти сонячні батареї, вони ж до підігріти воду та заощадити на опаленні. Воду для технічних потреб можна використовувати дощову. Вона буде збиратись у спеціальну цистерну.
Холодильник надсилатиме мені повідомлення, коли якісь харчі закінчаться, а може й сам надішле замовлення на доставку з магазину.
Про дизайн оселі я ще не мріяла, мода на меблі та колір стін така мінлива. Але я точно знаю, що мій дім буде затишним і зручним.
З моря вставала рожева зоря, розмальовуючи його безкраю просторінь привабливими кольорами. Згодом золоте сонце, не виникнувши ще з моря, послало свій промінь під небо на білі хмарки й затопило їх рожевим кольором із золотими розводами. Весело глянули ті хмарки в блакитне море, як у люстро, і не можна було пізнати тепер, де море, а де небо. Нарешті з морської пелени виникло й саме сонечко. З півночі дихнув вітерець і, понадимавши на чайках вітрила, погнав їх туди, на схід сонця.